Завантаження

Декому, певне, здається, що Василь Стефаник жив дуже давно: так далеко відійшло в минувшину те життя, ті соціальні драми, що їх письменник з такою силою і з таким болем відтворив у своїх новелах. Давно немає проблеми землі, переорано помежовані смужки селянських грунтів, що за них люди судилися, чварились, мордували себе у віковій ворожнечі такої лютості, коли за шматок нещасного поля часом вкорочували віку сусідові, проливали навіть братню кров...