Завантаження
Євген Дудар, "Цуценя понімає"
Воно сиділо за пазухою в свого господаря. Виставило чорну голівку з білою лисинкою. Двоє оченят, як дві стиглі тернини, цікаво розглядали натовп, що оточив його.
— Гав! — відповіло воно худому довготелесому чоловікові, що морщив перед ним свого довгого гачкуватого носа й гундосив: "Гар-гар-р-р!"
— Диви! Обізвалося, — здивувався натовп.
— З собакою треба по-собачому, — філософським тоном сказав довготелесий.— 3 котом по-котячому. Бо кожне понімає свій язик...