Завантаження

Онуфрій Горда ще має силу. Крига тріскає, скрегоче, б'є в передній край порома, а він один жердиною штовхає проти хвилі. Жінки з запертим віддихом притискають клунки до грудей, мовчать від жаху на кинутому, як трісочка, поромі, серед розбурханих весняних вод.
Прут несе кригу.
Великими брилами черкає береги, рве камінь, гримить під днищем порома.
Горда впевнено кидає, немов геть від себе кидає довгу жердину, впивається закованим кінцем у дно і сам повисає на ній...