Завантаження

Володимир Винниченко, "Чесність з собою"

I
Віра сильно закусила верхню, губу й відразу замовкла. З нахмуреними густими бровами, з якими зливалися чорні, злі чоловічки очей, вона, здавалось, щось переживала в собі.
Мирон курив, жмурив від диму ліве око й обома руками підкручував вуса до очей. Але вуса, зроблені неначе з кінського хвосту іржавого кольору, не піддавалися ніяким його зусиллям і уперто стирчали, як самі хотіли.
— Так ви, значить, хвалите? — раптом різко повернулася до його Віра...

Читати повністю →
загрузка...