Завантаження
Михайло Яцків, "Серп"
Пам'ятаю, наче вчора це діялось. Я пас панські вівці.
Розлогий лан під лісом у сонці леліє, женці — як білі квітки у золотому морі, серпи усміхами мигають та сиплють срібло у смутну співанку.
Найвродливіша з усіх, Варка Яворівна у той день не вела перед, не співала в гурті. Нахилялась низько, ніби не житній колос, а важкий жаль збирала з землі.
Щось їй Микола допік. Чи Варці це тільки так здавалося, чи, може, направду він забагато кидав оком на Оленку. А як ні, то нащо став поруч з нею?....