Завантаження
Володимир Титаренко, "Видрине озеро"
Набрів я на Видрине озеро ненароком. Мав я тоді відпустку й пішов у ліс по гриби. Забрів у непрохідні хащі, та ледь примітна вузенька стежечка, протоптана дикими кабанами, вивела мене на берег невеликого озера. Місця були незнайомі. Ніколи ще не доводилося мені заходити в цей глухий закуток.
Довкола озера росли старі кремезні дуби. Розлогі, поважні, вишикувалися вони, начебто недремна варта. На озері багато білих лілей, і все воно ніби у білому осяйному вінку, помережаному зеленим листям...