Завантаження
Анатолій Григорук, "Коваль клепле, поки тепле"
— Мабуть, хтось нашого Муркаша зурочив, — сказала Денискові бабуня. — Був такий лагідний котик, такий потихоня! Миші могли йому вузлики на хвості в'язати. А тепер, бач, розласився до пташок. По деревах з гілки на гілку стрибає. Пуцьверінків кривдить.
— Ну, це йому так не минеться, — сказав, червоніючи від обурення, Дениско.
Другого дня він прокинувся раніше, ніж завжди. Швиденько вмивсь, одягся, з'їв пів тарілки вівсяної каші й почимчикував до сільської кузні...