Завантаження
Михайль Семенко, "Гора Жовтих Лілій"
Скажи — ти не забула гору Жовтих Лілій
І до болю зелену полонину?
Коли перебули найпоетичнішу з ідилій
І клялись кохати до загину?
Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі —
Ми ж цілий світ у той мент осягнули!..