Завантаження

Ольга Кобилянська, "Рожі"

У склянці, тонко різаній, прозорій, наповненій аж по сам край свіжою водою, стояли вони...
Темно-червона, окружена листками, що недбало звисали, горіла пурпурою. Розцвілася розкішно, упоювалася сама собою; принаджувала до себе і ждала неспокійно.
Зараз коло неї, мов під охороною маленьких, трохи потвердих, темно-зелених листків, тулилася блідо-рожева рожа, що тільки наполовину розцвілася...

Читати повністю →