Завантаження
Василь Стефаник, "Катруся"
Як Катруся приходила до пам'яті, то мама сідала коло неї і жалібно говорила:
— Катрусе, доки ти, небого, меш слабувати? Гроші минулиси, других заробити не заробиш, хоть би-с і підвеласи. А я повідносювала гроші по ворожках. Та й з того нема ніякої користі. Правда, ворожка угадала за все, як дома дієси, яка тобі біль, але корінє нічо не помагає. Відай, тобі таки нема віходу...
Катруся лежала нерухомо. Водила сухонькою рукою по тварі...