Завантаження
Михась Ткач, "Дике поле"
По війні село вдовині сльози засівало. Які ті жнива були — лихо та й годі...
Як зосталася Марійка Осташко без чоловіка — ще молода, і тридцяти не було — з двома діточками, то не знала куди податися і до чого руки прикласти. День у день робила в колгоспі, вдома не присідала, але витурлити нужду з хати було несила. Злидні, мов вовки, голодними ротами гризли пусті полиці. Чула (не снилося) вночі шастали по всіх закутках. Від того аж ціпеніла. "Взяли в руки — охо-хо!" — зітхала важко...