Завантаження
Володимир Винниченко, "Гей, не спиться..."
А весна, ой, підсувалася! От-от уже зовсім близько десь дихала. Та так часом дихала, що аж піч трусилася від її подихів. А одної ночі зняла таке ревище, такий гуркіт, наче цілий гурт волів, котів та свиней над головами близні по даху гасав. Ревло, нявчало, вищало. Аж Любка прокидалася й злякано питала:
- Що воно, Вашку?
- Нічого. Спи. То буря надворі.
Дійсно, буря тої ночі була скажена...