Завантаження

Олег Паламарчук, "Людська доля"

Коли Бог виліпив першого чоловіка і вдихнув у нього життя, запитав тоді:
— Подивись довкола себе. Ось камінь стоїть. Непорушно застиг. Пройдуть віки, а він таким же й залишиться. Вічним. А ото, поглянь, жито тягнеться колосочками до сонечка. Відцвіте, обсиплеться і засохне. Короткий вік у жита. Але прийде наступна весна — і піднімуться із землі молоденькі вруна. З року в рік жито вмирає і народжується, дає життя новому. Зміною поколінь воно зберігається на віки вічні...

Читати повністю →