Завантаження
Олександр Мінович, "Спокуси наші"
Їду у відрядження на автомобілі. Дорога далека й самому трохи скучно.
Дивлюсь: на обочині дівчина. Махає, щоб зупинився та підвіз.
Стаю. В салон відразу вривається інший світ. Запах парфумів і безпечної молодості. Та ще щось, чого я не можу швидко визначити.
Але проїхавши трохи, визначаю – спокуса.
Гарне обличчя, волосся, голос, руки. На модно подертих джинсах проглядається ніжне загоріле тіло. І все це, ще й почало зі мною кокетувати. Грати очима.
Мимоволі підтягуюсь і випрямляюсь...