Завантаження
Богдан Сушинський, "Заздрість"
1
Не знати, коли й чому визріло в Миньові це почуття, але день при дневі червивило йому душу, затьмарюючи життя вічним клопотом і ваганнями, наче хтось марно і затято катував ними; і було воно, нібито й не мстивою, а проте впертою, тупою, і від того ще огиднішою … ЗАЗДРІСТЮ! Яка ніколи й не згасала в нім, а довго й чадно жевріла десь у закапелках свідомості прихованою жариною, ладною спалахнути від найслабкішого повіву чиєїсь удачі...