Завантаження
Валерія Врублевська, "Синя птаха"
Весни оживляли острів, молодили й чепурили його густі діброви, ясніше сяяло над ним блакитне небо, тремтіло лепке марево, оповивали таємничі тумани.
І хоча ніхто ніколи не чув голосу острова, кожна жива істота розуміла його мову, бо сприймала її, наче свою власну.
— Жила тут колись Синя Птаха, — шепотів острів, ведучи свою другу казку, — в якесь лихоліття підбили їй крило. Випадкова стріла влучила...