Завантаження
Євген Гуцало, "Офелія"
Коли Нюра прийшла по нього в майстерню, він, наче вперше, здивувався: яка ж вона молода. Зовсім молода. У Нюри на зеленому пальті біліли сніжинки, блищали краплинки води.
— Надворі йде сніг,— сказала вона.— Вперемішку з дощем.
— Так? — запитав він.
— Я не люблю такої погоди. Бр-р...
Вона сіла на грубий дерев'яний стілець, зняла з голови червону шапочку, струснула на підлогу. Від дівчини пахло свіжістю й холодом, приємною свіжістю і приємним холодом. А він дивився на неї, думав, що вона молода...