Завантаження

Володимир Дрозд, "Замглай"

ЗАМГЛАЙ,
або В'язка небилиць з давньої минувшини,
колгоспним ковалем переказаних
Громи на синіх небесах
У пам'ятку мені, добрі люди, як ми з дідом Опанасом на плечах увесь світ тримали.
Було це ще до того, як я в баби знайшовся. Жили ми з дідом на небі, й дід щоранку сонце розпалював, а я підсобляв йому дрова збирати. Бо на усіх семи небесах, та й на восьмім, червонім небі, де сонце ходить, пусто-пустісінько, наче на землі після саранчі або татарської орди.
Топили ж ми сонце скалками від громів...

Читати повністю →
загрузка...