Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з одважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам-на-сам
З своїм неблаганним сумлінням.
Примітка редакції
Через технічну помилку, в текст цієї поезії раніше потрапив фрагмент твору Юрія Липи "Сімнадцятий". Ці строки не належать Олегу Ольжичу. Перепрошуємо за непорозуміння...
...Вперед, Україно! В Тебе — тяжкі стопи,
Пожари хат димляться з-під них.
Ні Росії, ні Європі
Не зрозуміти синів Твоїх!.
