Ніч на полонині

Олесь Олександр

НІЧ НА ПОЛОНИНІ
Драматична поема на 4 картини

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Іван — молодий вівчар.
Марійка — його наречена.
Мавка І — гірська красуня.
Степан — колишній вівчар.
Лісовик.
Лісовий чорт І, закоханий у Мавку-красуню.

Мавки, чорти й інші лісові потвори.

І КАРТИНА
Полонинська галява. Колиба. Зрідка дерева, що переходять в праліс.
Поволі вечоріє.
Іван і Степан сидять на колоді під колибою.
Степан
Так я піду... Навідаюсь колись ще...
Не так вже йдеться, як колись.
Та й далечінь... коли б це ближче,
Хоч і щодня б удвох зійшлись...
Це будеш вперше ночувати
На полонині? Страшно? Ні?
Воно, хто звик лише до хати,
Тому не дуже...
Іван
Це мені?
Я не боюсь нічого в СВІТІГ
Вола на ребра покладу,
А як заграю на трембіті...
Встають. Іван бере його за руку
Степан
Ось ти який!.. Ну, я піду.
Іван
Постійте, діду... Ви казали,
Що тридцять років пасли тут.
Якісь там випадки бували?
Опришки, може? Хай ідуть!
Для них у мене стане бука,
А в стайні є ще й інша штука!..
Степан
Не про опришків в мене річ...
Я б розказаві та швидко ніч.
Іван
Ану, кажіть.
Степан
Та пізно, сину...
Ти вперше бачиш полонину...
Тут дива творяться такі,
Що, може, скажеш ти: "Байки!"
...Там, в долах, люде...
скрізь церкви.
Ну, все нечисте й подалося
На гори, в праліс, до трави
І тут осіло й розвелося...
От люде кажуть, може, й ти:
"Перевелися вже чорти",—
А це не так! Нечиста сила
Всі полонини полонила!
І варт вночі лиш не заснути —
Все будеш бачити і чути.
І я не вірив, та на горах
Переконавсь я сам в потворах.
Іван
Ну, що ж ви бачили? Скажіть.
Степан
Сказав би я, та час біжить,
А йти далеко ще додому.
Мені не те, що молодому...

Ну, та сідай... хоч пам'ять вже
Не всі пригоди береже.
Сідають.
Іван
Але скажіть... Наставлю вуха.
Степан
Та ти не смійсь... сиди та слухай.
Давно колись на полонину
Пригнав уперше я маржину '
Не спалось... боязно вночі...
Сміялись десь в лісах сичі,
Літали чорні кажани...
Ну, сумно так, як восени...
Та місяць враз осяяв ніч,
1 стало якось веселіш.
Підвівся я... Дивлюсь: здаля
Заворушилося гілля.
Хоч вітру не було й малого!
Чекаю: що то буде з того?
Аж зирк! Дивлюсь: із-за кущів
Чугайстер вискочив і сів!
Кругом оглянувся з пенька,
А в його мавчина рука!
Раз-лва вкусив її і втік,—
Лиш залунав по лісі сміх.
Я не злякався, встав, пішов
І на пеньку побачив кров.
І кожна, бачу я, краплина
Горить, як в день ясний калина.
Вернувся я, сховавсь і жду:
Кортить побачити біду!
Дивлюсь: дві сарни з лісу: скік!
(Чому я кріс не взяв на їх?)
Став приглядатись: що таке?!
Дві мавки плачуть: ме-ке-ке!
А потім сіли на гілки
І загойдалися мавки.
Зачаїв духа... Враз з кущів
Аж троє вибігло чортів!
1 зараз битись! Галас, крик!..
Коли виходить Лісовик:
"Ви що це робите, чорти?
Отак самих вас і пусти!
Щоб зараз в нетрі, у куші,
А то дістанете лящі! '"
Втекли вони... і галас стих.
Стоїть, замисливсь Лісовик.
Зненацька я поворухнувсь...
А він у кума обернувсь...
Я встав, питаю: "Хто тут є?"
А він: "Я, серденько моє,
Тебе шукаю цілу ніч...
Тут вдвох нам буде веселіш..."
А я йому: "Іди здоров,
А то чиясь проллється кров!"
І що ж? Як в землю проваливсь!
А я гарненько помоливсь,
Ще чарку випив і заснув...
І вже не бачив і не чув...
Що скажеш, легіню, на те?
Ага! Замислився...
Іван
Пусте!
Коли надміру хтось нап'ється,
1 не таке ще приверзеться.
Степан
Та кварту вихилиш, бува,
А в мене свіжа голова!..
Ну, вже піду я, а в неділю
Пришлю тобі сорочку білу,—
Сюди Марічка буде йти,
Щось батьку має принести,
Він тут, за милю навпростець,
Отак, як ти, пасе овець.
Зайди колись до нього й ти...

Іван
Отару треба стерегти...
...Та й не люблюся я йому...
Степан
Та я вже знаю і чому...
Марійка винна!.. Не вчащай!
Або сватів вже посилай!..
Колись я дівчину пізнав...
Не став ловити довго гав!
За тиждень щось і шлюб взяли.
Не ті часи колись були!
Іван
За мене він би не віддав,—
Я б старостів сю мить послав!
У його ґазда у думках,
Воли у ярмах, у возах.
На луках коней табуни,
А в мене — подрані штани.
Степан
А приклад ти бери від газд:
Роби, і буде все гаразд!
Самому лише гультяю...
Іван
Чи я гуляю? Не роблю?..
Степан
Та я про тебе не кажу...
Ну, так, нарешті, побіжу.
Бувай здоровий!.. Боже мій,
Заговоривсь, а шлях який!
Смеркає... Треба поспішати.
Іван
Загляньте там колись до хати.
Скажіть, щоб кухлика дали.
Бо вже мого чорти взяли.
Також не щедро в мене з сіллю.
Степан
Марійка прийде у неділю,—
Що потребуєш, те усе
Тобі Марійка й принесе.
Іван
Та ні, здається, більш нічого.
Степан
Піду,— бувай здоровий!
Іван
З Богом!
Степан пішов.
Іван (встає і лаштується спати)
Пішов старий... Як не бувало.
І якось моторошно стало...
...Це смішно: вірити в чортів,
В якихсь мавок, лісовиків!
Учитель в школі нам казав,
Що інший світ тепер настав,
Що слід по відьмах, по чортах
Лишився тільки у казках...
Це справді смішно... але знов
Холоне наче в жилах кров...
Візьму й засну на злість чортам!
Та я їх всіх здолаю сам!
Ух, холодно!.. Лягти б мерщій,
А там і сонце, й день ясний!
(Лягає).
...Марійка! Тиждень лиш мине,
І прийде вгледіти мене!
Пізнались ми — неповний рік,
А як до неї я вже звик!
Ввесь день летять думки мої:
Коли б угледіти її!
А вечір прийде — і вона
Цвіте мені вже, як весна!
Не наговоримось, а час
Летить потоком мимо нас.

Уже й світає... Вже б піти,
Хоч на хвилиночку лягти!
Не встиг заснути, задрімати,
А двері: рип! Хтось вийшов з хати...
Корова "му", реве бугай,
І вже над вухом: "Гей, вставай!
Жени корів на водопій!"
А спати, спати... Боже мій!
Важка, як камінь, голова,
А в вухах ще бринять слова:
"Так знову ввечері, в садку..."
Лягти, заснути в холодку,—
А тут: рубай, копай, носи
Або траву чи хліб коси...
Ех, швидше, літечко, мини!
А там і шлюб вже восени!
(Засинає).
Ніш.пін місяць і посріблив ніч. Дві мавки з сміхом вибігають
з лісу.
Мавка II
А я кажу йому: "З надії
Хіба що дурень багатіє!"
Мавка І
У нас, ти чула, новина?
Мавка II
Дивлюсь: яка ти чарівна!..
Мавка І
Лиши! Нащо мені краса
На полонинах та в лісах!?
Для кого тут мені цвісти.
Коли в лісах самі чорти?..
Кого любить? Лісовика?
Старого лисого пенька?..
Коли б був леґінь молодий,
Ясний, як ранок золотий!
Коли б я віри пойняла.
Йому б все серце віддала!
Мавка II
За чим же стало? Зараз час,
Як саме легіні у нас
Пасуть маржину. Вибирай
Якого хочеш і кохай!
Мавка І
Коли б я віри пойняла...
(Задумливо).
Думки їх линуть до села...
Один жонатий, діти має,
А другий дівчину кохає.
А я... хотіла б я такого.
Щоб не любив він ще нікого.
Мавка II
Постій! Дивись: хтось там лежить...
Ану, підкрадьмось: певно, спить.
Мавка І
Піди, та тихо, не збуди...
Поза колибою зайди...
Мавка II підкрадається й показує знаками, що леґінь спить.
Мавка II
Він спить... ходи! А глянь, який!
Ой, файний, дужий, молодий!
Мавка І (підійшовши)
Він має, може, двадцять літ.
Мавка II
А як цвіте! Як маків цвіт!
М а в к а І
Він усміхається у сні.
Мавка II
Радіє він своїй весні.

Мавка І
А може, дівчина з села
І тут у сні його знайшла!
Мавка II
Уже і дівчина! Чому
Вона приснилася б йому?
Давай-но збудимо його!
Мавка І
Ти збожеволіла?
Мавка II
Чого? А я збуджу!
Мавка І
А я втечу!
Мавка II
Постій. Я зараз закричу.
Перелякається: "Що є!?"
"Нічого, серденько моє!
Це ми побачили — хтось спить,
Ну, і злякалися..." Та цить!
С Кричить).
Ай-ай, рятуйте!
Іван (прокинувшись)
Хто тут є?
Мавка II
Це ми тут, серденько моє!..
Іван
Хто ви? Опришки"? Ні, жінки...
Мавка II
Ми, правду кажучи, мавки.
Іван
Мавки? Потвори лісові?
На горах привиди живі?
Мавка II
Потвори? Привиди? Чи ми.
Як ти, не дихаєм грудьми?
Іван
Чому ж ховаєтесь ви всі
На гори ці або в ліси?
Мавка II
Нас породили матері
То в лісі десь, то на горі,
Тому в долині, на селі,
Ми ходим, наче не свої.
У нас тече мандрівна кров:
Кудись би їхав все чи йшов,
В хатах нам тісно, душить дах...
Мавка І
Ми зір шукаєм по ночах...
Мавка II
Не дорівнятись всім свічка'м,
Коли засвітить місяць нам,
Осяє гори і ліси,—
Такої в вас нема краси.
Іван
Цей місяць світить і у нас,
Та міцно ми спимо в той час.
Чим більш працюєш, тим міцніш
По праці втомлений і спиш.
А ви, здається, вдень спите.
Мавка І
Це вдень, коли усе цвіте,
Коли шумить потік пісень?
Хто ж буде спати в Божий день?
Іван
То все в вас робиться само?
Мавка І
Ми праліс цей стережемо.
Мавка II
Лякаєм злодіїв з долин.
Щоб щось не вкрали з полонин,
Каміння зносим на стежки,
Трембіти робимо, ріжки...
Мавка І
Та вишиваєм сорочки.
Іван
Не чув... Але кому і чим?
Мавка І
Усі промінням золотим!
Іван
А що коштує? Я б купив,
Та хто б і вишив, і пошив?
Мавка І
Хоч би і я. Зроблю як слід...
Здивуєш нею цілий світ.
На ній волошки й нагідки
Цвістимуть, як живі квітки.
Іван
Гаразд! А скільки візьмеш ти?
Мавка І
Рахунок встигнемо звести...
Іван
Одначе, скільки?
Мавка І
Не скажу.
Коли пошию, покажу,
А ти побачиш — скажеш сам.
І в а п
Але багато я не дам!
Мавка І
Та де багато?! Не турбуйсь.
Лише зо мною... поцілуйсь.
( Сміється).
Іван замислився.
Голос Лісовика
Порозбігались! На місця!
Он в яр скотилася вівця.
Хто витягатиме її?
Сам я? А слуги де мої?
Нероби! Зараз на місця!
Щоб зараз тут була вівця!
Мавка II
Біжім. Це кличе Лісовик,
А жартувати він не звик!..
Мавка І
Ходім!
(До Івана).
Прощай! Не май журби:
Я все, я все зроблю тобі...
Не жди ні лиха, ні напасті,
Сама я буду вівці пасти,
На кращу пашу пожену,
Вовків, ведмедя оджену.
Не задрімаю й на хвилину,
Догляну кожну, як дитину,
І кришталевою водою
Щодня отароньку напою.
Іван
Спасибі, Мавко, а сюди
Колись, як схочеться, прийди.
Мавка І
Щоб я прийшла, прохаєш ти?..
І як змогла б я не прийти?!
Голос Лісовика
Куди пропали?! На гульні!
Овечка, чуєте, на дні!

Не витягатиму вам я!..
У вас все в головах гульня!
Мавка II
Біжім, розсердиться старий!
Все перекине догори,
Прокрадьмось яром до вівці,
І будуть всі в воді кінці.
Мавка І
Прощай! Засни, а хтось за мить
В твій сон на крилах прилетить.
Мавки зникають.
Іван
Оце тобі і полонина!
Незнаних див самих країна!
...Так, це мавки! Ну й чарівні!
І в снах не снилося мені!
...А що, як котрусь полюблю
І кину дівчину свою?
...Вона б зів'яла, як трава...
Засну: болить щось голова...
...Любити мавку?! Це є гріх.
Сидить нечиста сила в них!
...Сорочку вишиє сама...
Ну що ж, носитиму — дарма!
А може, й це великий гріх?..
Спитати треба у старих.
...Ох Мавко, Мавко, не заснути —
Влила у серце ти отрути.
(Перевертається на другий бік).
Голос Лісовика
Порозбігались! Ні душі.
Всі пообшукую кущі.
Дуби, смереки потрощу,
А так цього не залишу!
Завіса

II КАРТИНА

Вечір.
1 2 3 4
загрузка...