довідник з історії новітнього поступу
Авторську редакцію можна завантажити за посиланням.
Зібрав, впорядкував, обміркував, дослідив
і своїх роздумів дещицю додав
Ромко МАЦЮК
син Якова з Ракобовт
та Іванни-Марії, з дому Гришко
львів
2008
Книжечка ця ріжниться від подібних видань, присвячених проблемам занечищення української мови, своїм різностороннім характером. Автор намагається з'ясувати напрями і мотивації до виродження мови, зумовлені сказами звичаєвої та мовотворчої психіки носія і творця літературної мови – своєї і чужої інтеліґенції. Нерідко причини лежать поза полем чистої лінґвістики. Тому книжечка рясніє відступами гостро полемічного характеру, тільки на перший погляд, здавалося‑б, не пов'язаних прямо з проблемами мови. Ще одна особливість пропонованої праці – схильність до якомога точнішої задокументованости зібраного матеріялу. Читач сам зробить висновок, чи зможе це видання служити свого роду "білою книгою" для звинувачення у злочині найвищої катеґорії – убивстві не окремої особи, чи навіть цілого народу, а у знищенні того, задля чого створений народ, – його соціяльної психіки і, в першу чергу, його властивої мови, яка є втіленням Божого Задуму, метою і вінцем творіння нації.
ЗМІСТ
Що це є таке – "інтеліґентний суржик"
Твоя мова: кохана половина чи брудна повія?
Що вихлюпується з наших уст
Що сиплеться з-під наших рук
Новым "Украинцам" – новый "украинский"
Професійне омосковщення етером
а) Вимова
б) Несприйняття українських закінчень, наголосів
в) Плутанина з родом і числом іменників
г) Ступені порівняння
ґ) Несприйняття українських суфіксів (наростків) та префіксів, чергування та повноголосся кореневих голосних
Нелінґвістичне зауваження
д) Відсутність чуття щодо різниці між пасивним та активним станами
е) Чудернацькі фантазії
є) Плутанина рос. "один" та укр. "сам"
ж) Свіжі кальки
з) Сміховини
и) Виклично-нахабні русо-варваризми
і) Нехтування багатством і образністю української мови
ї) В полоні звучання штампу: квазіфонія
й) Русизми, що виливаються огрубленням української мови
к) Зневажливе сприйняття української побутової лексики
л) Повна відсутність чуття мови, порушення словникових норм
Пан Іванушка верхи на Україні
Зла воля чи ущербність Допущених?
Офіційне паплюження
Словники
Національна податливість і національний склероз
Відступництво на ґрунті державного дебілізму
Піт і парфуми самовідданих "каменярів"
Гнітюча "нормативність"
Експерименти
Словники – іще раз
Трохи про назовництво
За битого двох небитих дають
Відступництво
Егоїзм
Про виживання в ницості
Хто, для кого, і яку має творити мову
Для попси
Для салону
Виробленість
Недозрілим – недозріле
Чи має право Українець бачити недоліки?
Асиміляція: Стара проблема в новому часі
Шкідлива обізнаність
Чи має українська інтеліґенція свою–ж рідну мову за надійного партнера?
Простюхівство з вищою освітою
Чи засмічення "збагачує" щоденну мову?
Словничок витіснень
Пошесть не щадить нікого
Злодійкувата нерішучість
Відступ: лексика "Польових досліджень з українського сексу"
Дивна "українофонія"
Запозичення чи витіснення свого чужим?
Неприятеля потрібно вміти пізнавати
Хто затулив перспективу?
Чи "братня" кров?
Боремось…
Брак можливостей чи брак бажання?
Передбачлива затаєність чи ображена самоізоляція?
Дякуйте нас і дивіться
Дух
Призвоїта ниць
Відступ: націоналізм
Відступ: причитання та слези
Філософія віри
Філософія кпину
Філософія нахабства
"Самовідданість" проводу
Ще раз про моє людське право
Як ми не любимо нашого спадку
Болотна лінь: перспективи угодництва
Вчена тупість
Совковий націонал-каламар
Рефлексивне самонехтування
Деякі механізми
Відібрати набожних
Відібрати дітей
Гуманізм, космополітизм, чи зрада?
Як-би можна пробувать борсатись
Перший спосіб
Другий спосіб
Третій спосіб
Пробуймо!
Перша річ
Друга річ
Третя річ
Солод лінґвістичної американізації
Жалюгідна пиха державного анальфабета
Дебілізація
Ексгибиційонізм самозакоханої меншевартости
Одна приватна ілюзія
Санкційоноване державою опаскудження
Нові запозичення в лексиці інтер-піонерських нуворишів
Як вимовляємо англійське "i"
"Професіоналізм"
Комунізм в етері і у звичаях
Комуняцьке ретро
Безглузде мавпування
Виховний момент
Придворні менестрелі
Віддаємо і забуваємо
Ксеноґрафія
Топонімія
Хто має творити (але не хоче) українські терміни
Не плюймо на нарід
Салогуб з університетом
Інтелектуальна анемія
Алґоритм термінологічного пошуку
Родовід "інтеліґенції"
Відступництво
Запах елітного смальцю
Прикінцеві завваги
Пояснення "образливих" назв
Визнання блудів
Подяка і надія
ВІДПОВІДІ ДО ЗАГАДОК
ДОДАТКИ:
КЛЯСИФІКАЦІЯ БЛУДІВ
ЦІКАВИНКИ ДЛЯ РОЗМИСЛУ
РІЗНЕ
ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК БЛУДІВ ТА УТРУДНЕНЬ
Що це є таке – "інтеліґентний суржик"
Коли з тобою говорять як із твариною, ти нею
становишся.
(з екрану "Національного" ТБ)
2) Хоча завжди бракуватиме уваги, якої уділяємо для справи очищення щоденної побутової мови та її правильного розвитку в нашому суспільстві, я не розважатиму на тему "утюгів", "стірок", "сєльодок", "пици" (піцци, піци), "різини" (ґуми). Такий суржик, хоч і небезпечно поширений, є, зате, очевидним. За прихильної уваги читача, подумаємо над явищем більш підступним: проникнення чужомовних психолінґвістичних, гносеологічних, світоглядних, етимологічних, структурно-лінґвістичних засад до лексики та до стилю мовлення української інтеліґенції – ЗАКОНОДАВЦЯ нашої мови. В часі, коли укладався світогляд Автора, людиною вченою називали кожного, хто закінчив щось більше від підставової школи чи реального училища. За рівнем освіченості, зокрема, культури усного та писаного слова, такі люди стояли вище ва´лових випускників підсовєцьких університетів. Їх можна‑би назвати "інтелектуалами". Нині‑ж, особливо в Галичині, склалася кумедна ситуація, коли кожен, хто за повищим "австріяцьким" поділом мав‑би право не належати до народу простого, сиріч "невченого", поспішає, з гучною пихою порожньої дині, зарахувати себе до "інтеліґенції". Ми побачимо, що серед цієї "інтеліґенції" людей: справді освічених; свідомо, незалежно, ВIЛЬНО, критично і, особливо, САМОКРИТИЧНО мислячих; охайних думкою і словом; вимогливих ДО СEБE, – таких людей, інтелектуалів, є мізер. Вища школа за Других Совєтів постачала переважно інтелектуальних простюхів, і ця спрощена "інтеліґенція" вже тепер, за влади´ Перших Демократичних, з успіхом продовжує, у достатньо свійських умовах "незалежности", плодити собі подібну. Зараза бундючности, безгрішности, недоторка´ности – спільна хвороба неотесаних вискочок в усіх краях і на різноманітних посадах. Тільки, що в Україні воно зветься "еліта" і, силою руйнівної простоти власного невігластва, нищить рештки пи´томо-української мови, які іще збереглися завдяки сталінсько-хрущовським "українізаційним" залицянням (і всупереч сусловсько-брежнєвським русифікаційним намаганням).
Твоя мова: кохана половина чи брудна повія?
3) Тому звертаюся до читача, який готов вслухатися не лиш у чужу, але і у свою ВЛАСНУ мову та відкрити у ній бруд, чи навіть просту неохайність ЗВИЧНИХ спотворень, відчути пекучу внутрішню потребу їх усунути. А також застановитися над тими непомітними, і тому особливо небезпечними, запозиченнями чужих для рідної мови: стилю ви´словлення, семантики, лексики, словотворення, – які по краплі віднімають від нашої мови те цінне, що робить її українською, а заступають його тим запозиченим, що перетворює її в різновид мови чужої. Кожному видко, що "сєльодка" є вульґаризацією нашого оселедця. Та чи підраховував читач, як часто сам він уживає, наприклад, безвольно-пасивного виразу "в мене є" (рос. у меня есть), а як часто – емоційно-розпорядчого "я маю" (англ. "I have", фр. "J'ai", нім. "Ich habe", пол. "Ja mam")? Чи вловить читач присмак ницости в корені ро´сийського слова снискать (пор. никати, шастати в пошуках; рос. заискивать, искать), в противагу до його українських перекладів – здобувати, заробляти, набувати, стягати до себе, придбати, надбати, набути, зажити (слави)…? Чим різняться асоціяції, викликані словами обильный, изобилие, обилие, від чуттів, породжених такими словами, як рясно, рясний, достаток, достатній, гойний, броснатий, сім'янистий, рясота, ряснота, буйність, розкіш, ла´сівка. Свою надію покладаю на тих співвітчизників, кому не жаль часу застановлятися на довше над певними прихованими тонкощами психології мови, як от: чому для Українця слово "воля" означає ще і "свободу" – чи не тому, що Українцю потрібна не ро´сийська "вольница", не свобода задля "произвола", а потрібна власним розумом керована ця сама свобода з метою втілення його приватної організованої волі?
4) Сподіваюся, що мій шановний читач та критик (на критику особливо розраховую) – з тих, хто вміє відчути огиду від "логіки" такого синтаксичного монстра, яким є вираз "ззаду тебе" (укр. "за тобою"); хто зможе здати собі справу, що ро´сийському "послать за тобой" відповідає укр. "вислати по тебе"… Хотілося‑б, щоб читач помітив різницю між зросійщеним "що тебе коштує…" (зробити те-то і те-то) і укр. "що тобі шкодить…", рос. "давай наливай" і укр. "бери та наливай", порівняти вульгаризм "пішли на пиво" з правильним "ходімо на пиво", відчути логічну відмінність між виразами "настоювати" (траву) і "наполягати" (на рішенні), "приймати клятву" (від когось, або на себе – наче прокляття) і "складати присягу, присягати" (перед кимсь), між відруховим "від нього всього можна чекати" (ожидать) і більш вишуканим "усякого сподіватися"; щоб зміг читач позбутися характерного для бездумних мавпувальників з ро´сийської, а повністю безг