І закутали в туман…
І собою оповили
Ліс, село і довгий лан.
Ніби в море потонуло
Небо, світ, цілий простір,
А на небі спалахнуло
Непроглядне стадо зір.
А між тими зіроньками
Місяць котиться блідий,
Над полями, долинами
Сипле засів золотий.
1909 — 1912