Ти — та хто творить сяйво у моїх ночах.
Ми — ті хто чує запах сирої землі.
А душі наші вільні як кораблі.
Хто ми з тобою на цій тропі?
Чому ж ми зустрілися в іншому житті?
Чому ти все ходиш за мною наче тінь?
Невже тобі робити це більше не лінь?
Просто відпусти ти мою грішну душу.
Чи ти не бачиш, що я кістки тут сушу...
Невже ти не бачиш, що я в пустоті.
Я вже вільна душа, що вітає в самоті.