Темная, темная ніч!
В шати з глибокої темряви убрана,
Маєш над всіми ти міч.
Сильний зове тебе сили впокоїти,
Хворий — щоб врази забуть;
Завжди гулящі і вічні трудовники, —
Всі тільки ніченьку й ждуть,
Щоб, одягнувшися темними крилами,
Ти полетіла й з руки
Щедро і сміло бажаючим сипала
В вічі снодійні маки.
Ніч, що без місяця, ніч, що без зірочок,
Всіх ти приспиш, — та чому
Сильна впокоїти хворих і втомлених,
Сна не сподієш тому,
Хто проклина свою долю занедбану,
Згуби надій молодих:
Є їх по білому світові страдників,
Є їх багато таких!
О, принеси ж ти їм, ніченько темная,
Повні оманою сни,
Щоб хоч у їх вони іноді бачили
Просвіт своєї весни!