олівець-забувець.
Я кажу йому писати,
він забувся — і
беркиць.
Знов сідлаю стілець,
піднімаю олівець:
"Намалюй мені дорогу
через ліс навпростець
до кульбабиних криниць…"
Але де там! Олівець
забува про все
на світі —
поривається в танець.
Не візьму тебе в садок
до малих діточок,
не навчиш ти їх писати
помаленько у рядок
ні на крок, ні на крок —
лиш навчиш ти їх скакати:
скік-скок, скік-скок.
Засміявся олівець,
олівець-молодець,
каже голосно до мене:
"Застружи мене, Євгене…"
От дива — наш вертунець,
виявляється, мудрець!
І тепер я добре знаю,
що з розумним розмовляю.
Ми навчилися писати,
малювати, рахувати —
але досі залюбки
думаємо навпаки.
А у вас є олівець,
олівець-малювець?
Вчіть його обов'язково
правильно писати слово.
Ось дивіться — олівець,
але знову забувець:
я записую "Початок",
він записує "Кінець".