ЮЛЯ. Так це ти її написав?.. Для мене?!
Почувся шум голосів, що наближувалися.
АНТОН. Слухай, давай підемо звідси, а то нам не дадуть спокійно поговорити... А мені так багато хочеться тобі сказати...
ЮЛЯ. Йдемо. З тобою — хоч на край світу!
АНТОН (узявши Юлю за руку.) Побігли! (Тікають.)
Через якийсь час у репетиційному класі з'являються Олег Григорович і Славко, частково одягнений у костюм Петруччо.
ОЛЕГ. Щось наша Катаріна запізнюється...
СЛАВКО. Вона завзято готується до репетиції!
Входить Катя в шикарному костюмі Катаріни. Олег і Славко заніміли.
КАТЯ. Доброго дня. Прошу пробачення — я затрималася: дошивала сукню.
СЛАВКО (падаючи перед нею на коліна.) Прекрасна сеньйорито, я біля ваших ніг. Ви така чарівна, що затьмарюєте собою сяйво сонця!
КАТЯ. Дивися, не засліпни! Сеньйор. (Надягає Славку солнцезахисні окуляри, що лежали на столі.)
ОЛЕГ. Чудово! Такий початок репетиції мені подобається. (До Каті.) Хоча можна було б і не запізнюватися.
КАТЯ. Але я ж вибачилася...
ОЛЕГ. На перший раз пробачаю. І, сподіваюся, що в останній. Починаємо роботу! Не втрачайте настрій, імпровізуйте. Монолог Петруччо відпрацюємо окремо. Почніть безпосередньо з вашої першої зустрічі. Прошу!
КАТЯ. Я виходжу зі своєї кімнати?
ОЛЕГ. Швидше за все.
СЛАВКО. А я, виходить, чекаю її в залі?
ОЛЕГ. Цілком вірно.
КАТЯ (сховавшись в інтер'єрі.) Я готова!
Гордо виходить Катя. Славко, в образі Петруччо, вигадливо розкланюється перед нею.
СЛАВКО. Добридень, Кет, — я чув, що так вас звати.
КАТЯ. Щось, мабуть, не дочули ви, мосьпане, (Розкланюється у відповідь.)
Бо Катаріною мене зовуть.
СЛАВКО. От і не правда. Звуть вас просто Кет;
Чи "славна Кет", а часом – "клята Кет".
Та ви, о Кет, найкраща в світі Кет…
Э-э-э... Одну хвилиночку! (Дістає роль, читає з неї.)
Всім Кетам Кет, моя солодка Кетя!
Цукерко-кетю, втішнице моя,
Почувши, як тебе по всій країні
За доброчесність хвалять, за красу
І за твою ласкаву тиху вдачу,
Та ще й не так, як ти того достойна,
Сюди я рушив — свататись до тебе.
КАТЯ. Ах, рушив! Ну, як ви такий рухливий,
То можете рушати й звідси. Видно,
Що ви — майно рухоме.
СЛАВКО (ховаючи роль за пазуху.) Цебто як?
КАТЯ. Ну, як стілець.
СЛАВКО (опустившись на коліно, садить до себе Катю.) Вгадала!Сядь на мене!
КАТЯ (підхопившись.) Сідають на ослів: адже вони
На спині носять нас – такі, як ти.
(Відштовхує Славка, він падає на підлогу, схопившись за її плаття.)
СЛАВКО. А жінка що – не може понести?
КАТЯ (намагаючись висмикнути спідницю.) Не від такого здохляка, як ти.
СЛАВКО (піднімаючись по спідниці.) Ох ти ж оса, ти справді дуже зла.
СЛАВКО. На це є рада — вирвати його.
КАТЯ. Як стане розуму його знайти.
СЛАВКО. Так хто ж не знає, де в оси жало?
В задку!
Схопивши Катю за талію, перевертає її і ляскає по сідниці, вона верещить, намагаючись вирватися.
КАТЯ. Пусти, дурню!
Славко ставить Катю на ноги. Вона дає йому ляпаса.
СЛАВКО. Ти чого?..
ОЛЕГ. Не зупиняйтеся! Продовжуйте! Далі, далі!..
Катя сприймає заклик по-своєму: замахується, щоб дати ще один ляпас. Славко перехоплює її руку.
СЛАВОК. Ну, спробуй ще — скуштуєш кулака!
КАТЯ (вирвавшись.) Пішли б ви краще спати.
СЛАВКО. Тепер я спатиму в твоєму ліжку.
(Котячи хоче піти, але він перепиняє їй шлях.)
Та годі вже словесної війни.
Скажу я просто: згоден батько твій
На шлюб наш, посаг він дає добрячий,
Тож хоч-не-хоч, а я тебе візьму.
Я, Кет, якраз для тебе чоловік,
Бо я зумів красу твою побачить,
І та краса мене вже полонила,Тож ти й не вийдеш ні за кого більше,
А я вродився, щоб тебе приборкать.
Бо ти була неначе дикий кіт,
Чи дика Кет, а я зроблю із тебе
Ручну ласкаву кицьку — свійську Кет.
(Схопивши Катю, вказує на Олега.)
Твій батько йде. Гляди ж не відмовляйся:
Я мушу й хочу Катаріну взяти!
(Сильно притискає до себе Катю і жагуче цілує.)
ОЛЕГ (аплодуючи.) Браво! Дещо підчистити — і сцена готова.
КАТЯ (відіпихнувши Славка.) Ти порвав мою сукню!..
СЛАВКО. Правда?.. Я не хотів.
ОЛЕГ. Нічого страшного... Треба міцніше зробити шов — не будемо відмовлятися від вдалої мізансцени. Я дуже задоволений вами сьогодні! На цьому поки що зупинимося, щоб не зациклюватися. Можете йти відпочивати. Я чув: у вас ввечері дискотека?
КАТЯ. Так, приходьте.
СЛАВКО. Приходьте, Олеже Григоровичу!
ОЛЕГ. Та не знаю... Подивимося.
КАТЯ. Діана Василівна теж буде.
ОЛЕГ. І Олексій Степанович?..
КАТЯ. І Олексій Степанович. Він обіцяв познайомити нас зі своєю молодою дружиною.
ОЛЕГ. Навіть так?..
СЛАВКО. Вони нещодавно одружилися і він хоче...
ОЛЕГ. Добре. Я прийду, якщо вийде. До побачення. (Ідучи.) А усе-таки ви молодці! (Вийшов.)
КАТЯ. Оттак, Петрук!
СЛАВКО. Оттак, Славкіна!
КАТЯ (після ніякової мовчанки.) Усе, треба бігти, переодягатися...
СЛАВКО (перепиняючи шлях.) Не хочеш повторити фінальну мізансцену?..
КАТЯ (відіпхнувши його.) Відійди! А то зациклишся. (Тікає.)
Славко, порозмірковувавши на самоті, іде.
4 Частина.
На танцювальний майданчик, під запальну музику, ланцюжком вибігають Антон, Юля, Діана Василівна, Елла і Льоня. Утворивши коло, вони танцюють, як кому подобається. Музика стихає. Розбившись на групки, усі обмінюються враженнями.
ЕЛЛА (Діані.) А у вас непогано виходить!
ДІ.ВА. Дякую, у тебе теж. Елла... Я розумію, зараз не час і не місце, але усе-таки, мені б хотілося, щоб твоя мама прийшла до школи.
ЕЛЛА. Навіщо це?..
ДИ.ВА. Я повинна з нею поговорити.
ЕЛЛА. Про що?!
ДИ.ВА. Про тебе.
ЕЛЛА. Мами зараз немає вдома. Вони з батьком поїхали в круїз по Середземному морю...
ДИ.ВА. Не треба, Елло. Я все знаю про твою родину. Саме тому я хочу поговорити з мамою. Передаси їй?
ЕЛЛА. Навряд чи вона зможе...
ДИ.ВА. Тоді мені доведеться відвідати вас вдома.
ЕЛЛА. Добре. Я скажу...
Знову зазвучала музика. Юля підбігла до Діани і потягнула її танцювати. Гуща хотів приєднатися, взяв Еллу за руку, але вона вирвалася. Поки інші танцювали, в Елли і Гущі тривав беззвучний діалог, протягом якого настрій Елли змінювався від сліз до сміху, від злості до всепрощення. З'явився Славко. Починаючи танцювати від порога, приєднався до кола. Музика закінчилася.
СЛАВКО. А що, Славкіної немає ще?
ЮЛЯ. Немає... Ми думали ви разом прийдете.
СЛАВКО. Чого б це?
ЮЛЯ. Адже ви вдвох були на репетиції.
СЛАВКО. Ну, були... І що?
ДІ.ВА. І Олег Григорович був?..
СЛАВКО. А як же! Він навіть сюди обіцяв прийти.
ДІ.ВА. Сюди?.. (Стурбувалася своїм зовнішнім виглядом.) Добре, ви тут веселіться, а я зараз повернуся... (Виходить.)
АНТОН. Елко, ви чого з Гущею від колективу відриваєтеся? Йдіть до нас; розкажеш про кінопроби.
ЕЛЛА. А що розповідати? Усе пройшло відмінно! Через тиждень результати.
АНТОН. Чи не довго?..
ЕЛЛА. Скільки треба! Виробничий процес, як ти розумієш.
Заграла музика. Дві пари пішли танцювати. З'явилася Катя. Славко, побачивши її, запросив на танець. Танцюючи з ним, Катя підозріло поглядала на пару Антона і Юлі. Після танцю кавалери провели своїх дам на місця.
ЮЛЯ (побачивши Катю.) Ой, привіт! Що ти так довго збиралася?
КАТЯ. Зате я бачу: ти часу не витрачала!.. Що це за блузка? Ти мені її ніколи не показувала!..
ЮЛЯ. А ти б її все одно не купила! Це мені тітка з Прибалтики у подарунок привезла.
КАТЯ. Справді?.. Подумаєш! Тобі у цьому вбранні довго ходити не доведеться... Спідничка "тю-тю" піде!
ЮЛЯ. А от і ні, помиляєшся! Я знаю хто написав записку.
КАТЯ. Хто?!
ЮЛЯ. Антон — для мене.
КАТЯ. Не може бути!.. Чим доведеш?
ЮЛЯ. Антоне!
АНТОН. Поспішаю на поклик прекрасної дами!
ЮЛЯ. Скажи їй про записку.
АНТОН. Винуватий, каюся...
КАТЯ. У чому?
АНТОН. Що підписався чужим ім'ям. Але, думаю, Біллі мені пробачить.
КАТЯ. Який ще Біллі?
АНТОН. Ну Вільям, коли хочеш. (Зазвучала музика.)
ЮЛЯ. Що, з'їла? Тепер пообіцяй, що більше ніколи не будеш копіювати мій одяг.
КАТЯ. Що?! Я копіюю?.. Дуже треба! Я взагалі не хочу з тобою справ мати!.. (Відходить убік.)
ЮЛЯ. Катю, почекай...
АНТОН. Не варто, ти ж її знаєш... Підемо танцювати. (Танцюють.)
КАТЯ. Гей, Петрук, ти хотів запросити мене на танець.
СЛАВКО. Невже? (З'являється Діана.) Ти щось переплутала. (Протягаючи руку вчительці.) Діана Василівна, дозвольте...
ДІ.ВА. (оглядаючись.) Дякую, Славо, але може вам краще з Катею потанцювати?..
КАТЯ. Не треба мені вашої милості.
СЛАВКО (обіймаючи обох.) Я нікуди вас не відпущу! Підемо усі разом. (Йдуть танцювати.)
З'являється Олег Григорович, спостерігає за танцюючими. Діана, вийшовши з кола, зіштовхується з ним. Він запрошує її на повільний танець. Музика стихла. Антон, узявши гітару, зіграв пару акордів.
АНТОН. Прошу уваги!.. Прем'єра пісні! Присвячується коханій дівчині. (Співає.)
Ні я не йду тропою віршоробів,
Що оди тчуть з фальшивої краси.
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.
Своїх я уст брехнею не поганив,
Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.
У вірші правда – над усе для мене,
І я писав, що мила — чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.
Мою любов хвалити не годиться, —
Вона не крам, що продають в крамницях!
Антон закінчив співати. Усі зааплодували. Юля підбігла до нього і поцілувала. Діана щось шепнула Олегу і вони вирішили піти.
ЕЛЛА. Куди це Діва свого кавалера повела?..
КАТЯ. Напевне, з Алексом та його дружиною знайомити.
ЕЛЛА. Ні, швидше вони пішли шукати якесь інтимне місце.
КАТЯ. Тебе це турбує?
ЕЛЛА. Ані скільки. Просто я хотіла запросити їх до себе на день народження.
КАТЯ. Оу!.. І як скоро?
ЕЛЛА. Незабаром. Не хвилюйтеся, я усім розішлю персональні запрошення з означенням дати і часу.
СЛАВКО (приєднуючись.) Що я чую?.. І за що нам така честь?
ЕЛЛА. Як не хочеш, не приходь.
СЛАВКО. Що ти, я обов'язково прийду! Дуже вже хочеться на житло такої видатної особи подивитися.
ЕЛЛА. Ти не будеш розчарований.
ЛЬОНЯ. Елло, зачекай...
ЕЛЛА (До Гущі.) Не бійся, хлопчику, це буде чудове свято. (Антонові і Юлі.) Гей, герої Шекспіра, ви прийдете до мене?
ЮЛЯ (перезирнувшись з Антоном.) Прийдемо.
ЕЛЛА. Я влаштую таку фієсту, яку ви ніколи не забудете!
Зазвучала музика. Елла почала шалено танцювати, за нею до танцю пішли всі інші.
5 Частина.
Олег сидить у залі, грає на гітарі, заглядаючи в листок і вносячи корективи.
ОЛЕГ (співає.) О леле, правда.