майже за Шекспіром.
Джерело: Сайт сучасної драматургії
Дійові особи:
Учні 9-го класу:
Катя Славкіна
Юля Ромко
Елла Шпільман
Славко Петрук
Антон Пегасов
Льоня Гущик
Діана Василівна (Ді.Ва.) — учителька зарубіжної літератури.
Олег Григорович — актор ТЮГу.
В піснях я не вдаюсь до новизни,
Ясного блиску зовсім не знайти в них.
Були весь час далекими вони
Від форм химерних і сполучень дивних.
Про убрання не дбаючи своє,
Виходять мислі в одязі старому,
І кожне слово у рядку мойому
Вже автора на ймення назове.
Любов моя – всякчасна в них основа,
Тому-то й завжди одіж в них стара:
Мої чуття в обіймах мого слова
Подібними виходять з-під пера.
Щодня старого сонця сяйво нове,
Така й ЛЮБОВ моя, все в тому ж слові.
В. ШЕКСПІР
1 частина.
Шкільний клас. Біля столу стоїть вчителька — Діана Василівна. На дошці — плакат з портретом Шекспіра. Учні розглядають набір листівок, Діана Василівна захоплено розповідає, використовуючи наочність.
ДІ.ВА. Ось так "пересічний чоловік зі Стретфорда" став найпопулярнішим драматургом свого часу, справжнім титаном Відродження! Він володів неабиякими акторськими здібностями і був запрошений грати в королівському театрі, завдяки чому отримав придворне звання і родовий герб. Шекспір також організував і свій власний театр — "Глобус", у якому з успіхом йшли його п'єси. Напевно, не було тоді в Лондоні людини, яка б не знала, де знаходиться цей театр. (До учнів).Ви вже подивилися листівки? Передавайте їх сюди, будь ласка.
АНТОН. Візьми, Славкіна.
Катя відносить листівки на стіл вчительці і сідає на місце.
ДІ.ВА. Дякую, Катю. До речі, хлопчики-дівчатка, у мене є до вас пропозиція: давайте, створимо свій шкільний театр і відкриємо його п'єсою Шекспіра. (Переборюючи сором¢язливість.) Я поговорила зі своїм знайомим, актором ТЮГу, і він згодний нам допомогти. Ну, то як?
ЕЛЛА. О ні, ці дитячі забавки не для мене! Мені за зйомки для журналу солідні гроші пропонують... Завтра підписую контракт.
АНТОН. О-оу!
СЛАВКО. Сподіваюся, це не "порно"?..
КАТЯ. Не думаю, що когось зацікавить її "кирпатий" ніс.
ЕЛЛА. Шпичка!
ДІ.ВА. Негайно припиніть!.. Не можна ж так ставитися один до одного! У кожного можуть бути свої інтереси...
ЮЛЯ. Діано Василівно, а яку п'єсу ми поставимо?
ДІ.ВА. Будь-яку, на ваш вибір... Можна, наприклад, "Гамлета" взяти чи "Ромео і Джульєтту"...
СЛАВКО. Ні, це занадто сумно, давайте що-небудь повеселіше.
АНТОН. Егеж… І щоб музики було багато, танців усіляких...
СЛАВКО. Я згоден на роль героя-коханця!
КАТЯ. А ти себе не переоцінив?
СЛАВКО. Це ти мене недооцінюєш!
КАТЯ. Невже в тебе такий багатий ... життєвий досвід?
ДІ.ВА (з докором.) Катю, будь ласка!..
АНТОН. Прошу хвилину уваги — експромт!
Катя Славку не злюбила,
Прикорщі йому чинила,
Хоч віддавна вже була —
Катя Славкіна вона!
КАТЯ (Антонові.) Дурень! (Намагається вдарити його підручником.)
КАТЯ. Пробачте...
ЮЛЯ (мрійливо.) А мені "Ромео і Джульєтта" подобається. Там така любов!
КАТЯ. Юленько, тобі ще не набрид імідж "небесної героїні"?
ДІ.ВА (з хитрим блиском в очах.) Знаєте, хлопчики-дівчатка, дивлюся я на вас і думаю, що "Приборкання норовливої" — це те, що нам потрібно! Га? Катаріна в нас уже є...
АНТОН (поплескуючи Славка по плечу) Петруччо теж...
КАТЯ. Дуже вдячна...
СЛАВКО. Не варто дякувати.
ДІ.ВА. Юля може спробувати себе у ролі Б¢янки.
АНТОН. А можна я музику підберу?
ДІ.ВА (радо.) Звичайно, Антоне! Я сама хотіла попросити тебе про це. (До Гущі.) Льоню, а ти чого увесь час мовчиш? Ти згодний з нашим задумом?
ЛЬОНЯ. Я — як Елла...
КАТЯ. Він теж хоче для "Плейбою" зніматися. (Загальний сміх.)
ДІ.ВА. Ох, діти, діти!.. (Дзвоник з уроку.) Ну, що ж, урок закінчився! Ми з вами ще зустрінемося і все докладно обговоримо. А поки що — до побачення.
Учителька виходить. Школярі збираються на перерву. Елла підходить до Каті.
ЕЛЛА (зарозуміло.) Між іншим, мої портфоліо зробили справжній фурор у редакції.
КАТЯ. Ти дивися, які вона слова вивчила!
АНТОН. Я не зрозумів: "порто" — куди?
ЕЛЛА (презирливо.) Село!.. (Відвернувшися, пішла.) Гущо, за мною!
Гуща бере свій та Еллин портфелі і плететься з класу слідом за нею.
КАТЯ. І що він у ній знайшов?..
СЛАВКО. Любов лиха — полюбиш і козла!
КАТЯ. Це ти про себе?
СЛАВКО. Це я про любов! (Виходить разом з Антоном.)
КАТЯ (услід Славку.) Треба ж, який знавець вишукався!.. (До Юлі, роздратовано.) Довго ти ще будеш там копирсатися? Зараз перерва закінчиться!
ЮЛЯ (показуючи Каті записку.) Дивися, що я у себе в парті знайшла.
КАТЯ (вихоплюючи записку.) Дай сюди! (Читає.) "Джульєтто, чарівна Джульєтто!
Немов актор, що, сбившися із ролі,
Затнувсь на слові, з остраху мовчить,
Чи як шаленець, на коротку мить,
Упавши в лють, німіє мимоволі, —
Отак і я забув про цілий світ,
Мовчу, в любовному блаженстві млію.
Мого чуття важкий солодкий гніт
Закрив уста і поневолив мрію.
Учись читати писане без мови,
Очима слухать вісника любові.
На віки твій Ромео". Цікаво... А чий це почерк?
ЮЛЯ. Важко розібрати... Друкованими літерами написано.
КАТЯ. А чому ти вирішила, що це для тебе записка?
ЮЛЯ. Але ж тут зазначено: Джульєтта... І потім, вона лежала на моїй половині.
КАТЯ (обурено.) Ну то й що, що Джульєтта, внизу підпис — Ромео!.. І взагалі записку могло від протягу на твою половину здути чи ще щось, я не знаю... Переплутати могли, зрештою! Але все-таки, хто ж це міг написати?
ЮЛЯ. Чи не Антон?
КАТЯ. Ні, Пегаска усе більше епіграми пише.
ЮЛЯ. Тоді — Гуща?
КАТЯ. Смієшся!.. Швидше за все — це... ВІН!
ЮЛЯ (здивовано.) Гуща?!
КАТЯ. Ну чого ти торочиш: "Гуща, Гуща"... Це Славко Петрук написав! Плейбой наш. Точно тобі кажу!
ЮЛЯ. Навряд чи... Він і не дивився на мене ніколи!..
КАТЯ. А до чого тут ти?
ЮЛЯ. Як до чого? Це моя записка!
КАТЯ. Чому це твоя?
ЮЛЯ. Тому, що тут написано: Джульєтта, а значить — Юля.
КАТЯ. Але в нас немає ніяких Романів!.. І взагалі, ці імена давно стали узагальненими.
ЮЛЯ. Але записка була на моїй половині...
КАТЯ. Ой, досить, з тобою не пересперечаєшся! Ми проведемо слідчий експеримент і ти, в котре переконаєшся, що я була права.
ЮЛЯ. В котре?
КАТЯ (показуючи каблучку.) А це?.. (Показуючи кулон на ланцюжку) А це, забула? Боюся, що тепер тобі доведеться попрощатися зі своєю оксамитовою спідничкою.
ЮЛЯ. Вона буде тобі замала.
КАТЯ. Хочеш сказати, що я гладша, за тебе?
ЮЛЯ (делікатно.) Більша... І потім, раптом виявиться, що моя правда, тоді як?
КАТЯ. Такого не буває!
ЮЛЯ. Але раптом?
КАТЯ. Тоді зможеш забрати в мене будь-яку річ, яка тобі сподобається!
ЮЛЯ. Слово?
КАТЯ. Я тобі колись брехала? (Дзвоник на урок.) Ну от, через тебе перерву проґавили! Йдемо, а то ще на урок запізнимося. (Дівчата йдуть.)
2 частина.
Антон один сидить у класі й захоплено підбирає на гітарі мелодію до сонета Шекспіра. Час від часу він звіряється з написаним на листку текстом.
АНТОН (наспівуючи.) Чи це з твоєї волі образ твій
Являється примарою щоночі,
Розплющує мої дрімотні очі,
Відгонить сон і нищить супокій?
Чи це до мене шлеш ти свого духа, —
Слугу й раба ревнивих підозрінь,
Щоб при мені він, як незрима тінь,
Моїх учинків наглядав і слухав?
О ні! Не досить любиш ти, щоб тим
Себе й вночі тривожить без потреби.
Це, біля мене ставши вартовим,
Моя любов піклується про тебе,
Щоб ти була щаслива уві сні —
Комусь близька, для мене — вдалині.
У клас тихо входить Славко і прислухається до співу. Антон його не помічає.
СЛАВКО. Ну, Пегаско, молодець! Ростеш на очах. Це ти сам склав?
АНТОН. Я... Сам.
СЛАВКО. Це вже схоже на вірші! Якщо так далі піде — станеш справжнім поетом.
АНТОН. Я мелодію придумав, а вірші — Шекспір написав.
СЛАВКО. Так чого ж ти мені голову морочив?
АНТОН. Я тобі про музику говорив...
СЛАВКО. А я тебе про що запитував?
АНТОН. Відкіля мені знати!
СЛАВКО. Слухай, Антоне, ти хлопець начебто розумний, але іноді таким дурнем буваєш...
АНТОН (дивлячись в очі Славкові.) Може, подеремося?..
СЛАВКО. А ну, спробуй!
Хлопці напівжартома б'ються. У клас входять Елла і Гуща. Бійка набуває більш агресивного характеру.
ЕЛЛА. Оттакої!.. Альо, хлопці, ви чого зчепилися?
СЛАВКО. Не лізь не в свою справу!
ЕЛЛА. Гущо, зупини їх!..
ЛЬОНЯ. Годі, хлопці... Перестаньте!
Гуща взявся рознімати хлопців. У цей момент в клас увійшла Юля. Антон, у пориві бійки, відлетів прямо на неї. Вони впали, їхні обличчя зустрілися і Юля вперше побачила Антона в новому світлі. В клас увійшла Катя.
КАТЯ. Нічого собі! І це наша скромниця!
ЕЛЛА (До Каті.) Ти б краще не патякала, а допомогла подружці піднятися.
Антон встає, допомагає піднятися Юлі.
КАТЯ (До Елли.) А тобі самій на це розуму забракло?
АНТОН (До Юлі.) Я не хотів... Пробач.
ЮЛЯ. Та, нічого...
КАТЯ. Що тут сталося?
АНТОН (До Юлі.) Ти в порядку?
ЮЛЯ (обмацуючи себе.) Здається так...
КАТЯ. А ну, дай я подивлюся!
СЛАВКО (До Гущі.) Відпусти ти мене, ми жартома билися... (Підходить до Антона..) Мир?
Антон і Славко миряться. Усі всідаються на місця. Катя знаходить на підлозі аркуш із сонетом Шекспіра.
КАТЯ (звертаючись до класу.) Хто це написав?
СЛАВКО. Шекспір.
КАТЯ. Я серйозно запитую.
СЛАВКО. Цілком серйозно тобі відповідаю.
КАТЯ. Та ну тебе!.. (До Юлі, показуючи листок.) Дивися, ті самі літери!
ЮЛЯ (відсторонено.) Що?..
КАТЯ. Той самий почерк.
ЮЛЯ (немов сомнамбула.) Знаєш, Катю, я, напевне, віддам тобі свою синю спідничку, мені тепер все одно, хто писав ту записку, я тепер точно знаю...
КАТЯ. Отямся! Що з тобою? Навіщо мені цей великодушний жест? Я обов'язково повинна все з'ясувати!
ЮЛЯ (зітхнувши.) Як хочеш...
Дзвоник на урок. До класу заходить учителька.
ДІ.ВА. Доброго дня! (Учні відповідають.)
КАТЯ. А що, фізики не буде?
ДІ.ВА. Тебе це засмучує?
КАТЯ. Та як вам сказати...
ДІ.ВА. Олексія Степановича терміново викликали в райвно і цей урок проведу я. Ви не проти?
УЧНІ. Ні-і-і-і!
ЕЛЛА. А за якою темою ми будемо відповідати?
ДІ.ВА. Я б хотіла скористатися нагодою і поговорити з вами про нашу майбутню виставу.
ЕЛЛА (поглянувши на Льоню.) Ой, ну нам це ні до чого!
ДІ.ВА (уражено.) Якщо комусь не цікаво, можете піти погуляти.
Учителька виходить з класу.