СЛАВКО (До Елли.) Потрібно було це говорити?
КАТЯ (про Еллу.) Аби тільки настрій зіпсувати!
ЕЛЛА (обурено.) А що таке? Я не зобов'язана. Може в мене інші інтереси...
КАТЯ. Знаємо, знаємо... Хоч би ти зі своїми інтересами в борделі не опинилася.
ЕЛЛА. Що-о-о?! (З досади штовхнула в бік Гущу.) Скажи що-небудь!
Гуща розгублено хапає ротом повітря. У клас входить учителька з молодим чоловіком.
ДІ.ВА. Познайомтеся будь ласка — це провідний актор нашого ТЮГу...
ОЛЕГ. Ну, не те щоб провідний...
ДІ.ВА (До Олега.) Не треба скромничати. (Учням.) ...І талановитий режисер — Мавренко Олег. Григорович, якщо хочете.
АНТОН. А ми вас бачили. Ви Арбеніна в "Маскараді" грали...
ЮЛЯ (перебиваючи.) Ой, а це ви "Червоненьку квіточку" ставили?
ОЛЕГ. Було таке...
ЮЛЯ. Мені так сподобалося!
ОЛЕГ. Я радий, що ви ходите у театр.
ЕЛЛА. Тепер ми будемо ходити частіше!
КАТЯ. Ну — ну...
ДІ.ВА. Елла, ти, здається, збиралася йти?
ЕЛЛА. Я передумала. Я починаю перейматися ідеєю шкільного театру.
ДІ.ВА (До Гущі.) Льоню, а ти?..
ЛЬОНЯ. Я — як Елла. (Усі сміються.)
СЛАВКО. Ось так тут завжди: жарти, веселощі, сміх!
ДІ.ВА. Тоді будемо вважати, що тут зібралися самі однодумці. Почнемо? Олеже... Григоровичу, прошу!
ОЛЕГ. Не бачу сенсу сидіти за партами. Відразу приступимо до справи! Знайомитися з вами я буду під час репетиції, тим паче, що про вас я вже дещо знаю від Діани... (Запнувся.)
ОЛЕГ. Василівни. Дякую, Катю.
КАТЯ (здивовано.) Як ви здогадалися?
ОЛЕГ. Секрет! Антоне, Славо... (Хлопці перезирнулися.) Давайте розсунемо парти і спорудимо міську площу... (Усі беруться за справу.)
ДІ.ВА (учням.) Сподіваюся, ви пам¢таєте, в якому місті відбуваються події п'єси?.. Славо?..
СЛАВКО (пересуваючи парту.) В Італії...
ДІ.ВА. І за це дякую. А взагалі — в Падуї. Тільки прошу вас, будь ласка, тихіше пересувайте...
ОЛЕГ. Спробуємо зробити пролог. Уявіть, що всі дівчата — прекрасні сеньйорити, а юнаки — шляхетні сеньйори.
КАТЯ. Важко уявити себе сеньйоритою без відповідного вбрання.
СЛАВИК. Тебе й у стародавній сукні сеньйоритою не уявити!
КАТЯ. Подивися на себе, сеньйор!
ОЛЕГ. Прошу не забігати наперед. Це сцена з іншого акту. А стосовно костюму — Катя має рацію. Він дуже допомагає ролі, але поки що спробуємо як є.
ОЛЕГ (здивовано дивиться вслід Діані.) Не будемо даремно витрачати часу. Отже: площа в Падуї. Сеньйорити повільно прогулюються і зустрічають знайомих сеньйорів, вітають один одного. Вітання плавно переходить у танець. Спробуємо? Не бійтеся фантазувати! Сподіваюся, що танцювати ви вмієте?..
ЕЛЛА. Я, між іншим, завоювала перше місце на конкурсі бальних танців — фор мейшн!
ОЛЕГ. Чудово! У тебе є можливість виявити свою майстерність.
ЕЛЛА. Ні, дякую, я поки що утримаюся.
ОЛЕГ. Ваше право... Льоню.., якщо не помиляюся, ти теж утримуєшся?
КАТЯ. Він би й хотів, так хто йому дас... (Юля смикає її за рукав, не давши договорити.)
ОЛЕГ (До Каті.) Дякую, що обійшлася без брутальностей.
ДІ.ВА (вбігаючи.) Ось! Я знайшла старі штори з актового залу і деякі дрібнички... Зі штор можна зробити спідниці і плащі, тільки мотузками підв'язати...
ОЛЕГ. Підійде! (Учням.) Розбирайте!.. (Хлопці, нашвидку, роблять собі костюми.) Для настрою дамо трохи музики. Антоне, твоя гітара?
АНТОН. Моя...
ОЛЕГ. Можна?
АНТОН. Звичайно!
Олег налаштовує гітару; дівчата і хлопці, одягнувшись, обговорюють майбутню сцену.
ОЛЕГ. Готові?
УЧНІ. Готові!
Олег заграв на гітарі, учні включилися в гру. Несміливий початок переростає в запальний танець. У самий кульмінації лунає стукіт у двері.
ДІ.ВА.(злякано.) Тш-ш-ш! (Йде за двері.)
ОЛЕГ (радісним напівшепотом.) Молодці! Діана була права!..
ЮЛЯ. Я навіть не думала, що в нас так здорово вийде!..
АНТОН. Шкода тільки — перебили...
КАТЯ (Славкові.) А ти мені ногу ледве не відтоптав, ведмідь!
ДІ.ВА.(з'являючись.) Друзі мої, у мене є дві новини. Одна погана, інша...
АНТОН. Дуже погана?
ДІ.ВА. Ні, я б сказала: дуже непогана. З якої почнемо?
СЛАВКО (приречено.) З поганої.
ДІ.ВА. Нас попросили не шуміти і припинити репетицію. (Загальний гул розчарування.) Нічого, ми будемо проводити репетиції у позаучбовий час.
КАТЯ. Ой, скажіть нам гарну новину, поки ми ще не розплакалися.
ДІ.ВА. Олексій Степанович повернувся з райвно і пообіцяв, що в суботу буде шкільна дискотека. (Всі: "Ура!") Тихіше, будь ласка... Давайте поставимо усе на свої місця і підготуємося до наступного уроку. (Звертаючись до Олега.) Альошо... (Засмутилася від помилки.) А-о... Олеже Григоровичу, коли буде наступна репетиція?..
ОЛЕГ (стиснувши вилиці.) Я зв'яжуся з учнями й обов'язково їм скажу. До побачення.
КАТЯ. Олеже Григоровичу, так і не відкриєте секрет, як ви здогадалися у кого які імена?
ОЛЕГ. Усе дуже просто, Катюшо, я бачив ваші фотографії у... (Скоса подивившись на Діану.) У шкільному альбомі. (Цілує Каті ручку.) До нової зустрічі!
Олег іде. Діана знесилено сідає, обхопивши голову руками.
ЮЛЯ. Вам погано?
ДІ.ВА. Чорт мене смикнув за язика... Як йому тепер пояснити?.. (Дзвоник з уроку.) Урок закінчений. Усі вільні. (Учні збираються на перерву.)
ЮЛЯ (До Діани.) Ви не хвилюйтеся, все уладнається. Він — гарна людина...
ДІ.ВА. Хто?..
ЮЛЯ. Олег ваш...
ДІ.ВА. Мій?!
КАТЯ. Ну не мій же!
ДІ.ВА.(підхопилася, шморгнувши носом.) Пробачте мені... (Вибігає.)
КАТЯ. Що робиться... Що робиться!
ЕЛЛА. Мужиків треба тримати у суворому нашийнику, щоб поводилися сумирно.
АНТОН (До Елли.) Виявляється в тебе ще один талант є?! Ти, випадково, дресирувальницею в цирку не підробляла?
ЕЛЛА. Вигострюй свою дотепність на комусь іншому. (Виразно подивилася у бік Юлі.)
СЛАВКО (До Елли.) Йшла б ти звідси, "дівчинко тижня", ми для тебе компанія невідповідна...
АНТОН. Тихо, тихо... О! Елла все на світі знає,
Хоч і книжок не читає.
Для солідності вона
Завела собі раба.
КАТЯ. Влучно!
ЛЬОНЯ (Антонові.) Не треба так... Ти не правий!...
ЕЛЛА. Залиш їх. Йдемо звідси! (Іде з Гущею.)
СЛАВКО (про Гущу.) Що це з ним?
АНТОН. Може, й справді, я даремно?.. (Вибігає.)
СЛАВКО. Зачекай!.. (Біжить за Антоном.)
КАТЯ. Звар¢ювати можна... Які пристрасті! Ой, я вже зовсім про записку забула!..
ЮЛЯ. Яку записку?
КАТЯ. Привіт... Про ту саму.
ЮЛЯ. А... Довідалася чий почерк?
КАТЯ. Поки що ні. Але в мене є план. (Ідуть разом.)
3 Частина.
Кінець занять. Шкільним коридоом йде Славко, його наздоганяє Антон.
АНТОН (ляснувши Славка по плечу.) Про що, соколе, задумався?
СЛАВКО. Та, двигун чогось стукотить. Я його розкрутив, а зібрати не можу — зайві деталі виходять. Треба було б ще покопатися, тільки ніколи.
З'являються Катя і Юля.
КАТЯ. Петрук, ти не забув: сьогодні у нас з тобою репетиція?
СЛАВКО (Антонові.) От, будь ласка. (До Каті.) Ну що ти, як можна?! Чекаю, не дочекаюся!
КАТЯ. Не блазнюй! (Злегка штовхнувши Юлю в бік.) Ти роль свою вже переписав?
СЛАВКО. Само собою... Я навіть половину вивчив.
КАТЯ. Покажи мені її.
СЛАВКО. Із задоволенням! (Хрипким голосом.)
Як прийде – залицятися почну.
Як розкричиться — їй тоді скажу,
Що наче соловей вона щебече...
КАТЯ. Зошит мені покажи! З роллю.
СЛАВКО. Навіщо?
КАТЯ. Хочу звірити репліки.
СЛАВКО. А... Ну добре, дивися... (Дає зошит.)
КАТЯ (схилившися з Юлею над зошитом.) Тут нічого не розбереш!.. Друкованими літерами треба було писати!
СЛАВКО. Наступного разу знатиму! Але мене й так влаштовує. (Забираючи зошит.) Прошу пробачення у милих дам — поспішаю. Справи, знаєте!
КАТЯ. Вийди з образу. На репетиції покажеш свої здібності.
СЛАВКО. Можеш не сумніватися! Бувай. (Іде.)
КАТЯ (До Юлі.) Ой, я теж побіжу. Ми з тобою на дискотеці зустрінемося. А, до речі, що ти збираєшся одягнути?
ЮЛЯ (нишком поглядаючи на Антона.) Я... не знаю.
КАТЯ. Чур, я червону сукню вдягаю!
ЮЛЯ. Але я думала...
КАТЯ. Погодься, на мені вона лежить краще, ніж твоя.
ЮЛЯ. Добре... Я що-небудь інше придумаю.
КАТЯ. Усе, біжу. (Цмокнувши Юлю в щічку.) Лечу! (Йде.)
Антон і Юля, залишившись наодинці, зітхнули з полегшенням.
АНТОН. Ти зараз додому?
ЮЛЯ. Угу.
АНТОН. Провести тебе?
ЮЛЯ. Мене... Додому?
АНТОН. Ну, так...
ЮЛЯ. Тобі ж не по дорозі...
АНТОН. Ну, то й що, мені все одно зараз нічим зайнятися.
ЮЛЯ. А як же музика, вірші?..
АНТОН. Я чекаю натхнення.
З'являються Гуща й Елла, продовжуючи почату суперечку.
ЕЛЛА. Я ж сказала: зайдеш по мене перед дискотекою!
ЛЬОНЯ. А може краще піти з тобою?
ЕЛЛА. Ніяких — може! "Навіщо нам коваль? Нам коваля не потрібно!" (Здивованому Гущі.) Ну-ну, це жарт. (Юлі й Антонові.) Привітайте мене — у мене сьогодні кінопроби!
АНТОН. А як же зйомки для журналу?
ЕЛЛА. Одне іншому не заважає. (Зробивши повітряний поцілунок.) Цілу всіх!
Елла йде, Гуща засмучений. Антон підходить до нього.
АНТОН. Льонь, ти прбач мене за епіграму. Якось нерозумно вийшло...
ЛЬОНЯ. Та ні, я нічого... Тільки ти дарма так про неї. Ви не знаєте її зовсім, вона не така...
АНТОН. Можливо... Хто тільки не помиляється!..
ЛЬОНЯ. Я піду. В Елли незабаром день народження — треба подумати про подарунок...
АНТОН. Подаруй їй сонети Шекспіра!
ЛЬОНЯ. А що, гарна думка... До побачення. Дякую за пораду! (Іде.)
ЮЛЯ. Ти серйозно захопився Шекспіром?
АНТОН. Ну, мабуть... Взагалі, я в нього вчуся. І, на жаль, розумію, що мої епіграми ніколи не стануть сонетами.
ЮЛЯ (з жалем.) А я так і не прочитала жодного...
АНТОН. Так вже й жодного? Ну, принаймні один повинна була прочитати...
ЮЛЯ. Де?..
АНТОН. У записці.
ЮЛЯ. У записці?!
Повз Юлю та Антона проходить учителька.
ДІ.ВА. До побачення… (Обернувшися.) Олег Григорович проводить репетиції?
ЮЛЯ. Так. Сьогодні сцени Петруччо і Катаріни, а ми з наступного тижня.
ДІ.ВА. Він нічого не питав про мене?
ЮЛЯ. Не знаю... Я не говорила з ним.
АНТОН. Я теж... не знаю.
ДІ.ВА. Усе ясно. Оттак, значить...
ЮЛЯ. Та ви не хвилюйтеся, Діано Василівно...
ДІ.ВА. Ну що ти, я не хвилююся... Чого мені хвилюватися? Репетиції йдуть, театр створюється... Що ще треба? Інше — не має значення!
ЮЛЯ. Усе буде добре, Діано Василівно...
ДІ.ВА. Напевно... Тільки не кажіть йому нічого про нашу бесіду.
ЮЛЯ. Як скажете... (Кивнувши на прощання, вчителька іде.)
АНТОН. Шкода її, страждає бідна...
ЮЛЯ. Почекай, що ти там говорив про записку?..
АНТОН.