Дивився на мене,
Такий змучений, злий,
І шось говорив.
Слова твої бились о шкло
І падали вниз, ніби мертві птахи,
Шоб лежати, як сон.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом...
Твій тато заплакав, і я
Тоже плакати хочу,
А ти сльози забрав
І свої, і мої.
Ти вже не побачиш себе,
Я знаю — ти вмер, шоб не бачити тих,
Хто тебе надурив.
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимним шклом...
Тебе вже нема, і я
Лишився тут зовсім сам,
Стою перед зимнім шклом...