Як шкода, ніхто ше ніколи сюда не ходив!
Із моря, із крові, із солі ти вийшов один,
Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син.
Фарбуєш на чорно і біло свої слова,
Ніколи нічого не маєш — то твоє життя...
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...
А знизу наскоро між нами мурують стіну,
Я хтів би з тобою так само і, може, піду.
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...