Хоч мама кликала давно.
Збиває прутиком листочки,
Вигукує: — Конячко, но!
А сад, а сонях-самосійко!
А чорнобривці запашні!
І козаченько наш, Василько,
Вже й сам як квітка на коні.
Хоч мама кликала давно.
Збиває прутиком листочки,
Вигукує: — Конячко, но!
А сад, а сонях-самосійко!
А чорнобривці запашні!
І козаченько наш, Василько,
Вже й сам як квітка на коні.