Мов розлягається луг;
Тихо та гарно в садочку,
Цвіту вишневого дух.
В темряві неба, високо,
Променем зірка мигтить;
Хворую душу моторно
Світом вечірнім зорить.
В серці таємничі дії,
Згага кохання і сліз;
Гадки за гадками линуть, –
Дум заповітних послід:
Стежка потрачених марно
Праці і літ молодих,
Зблідлі, прихильні надії,
Людський ущипливий сміх…
В лузі ж співа соловейко, –
Пісня захоплює дух;
Хвилями котиться голос,
Аж розлягається луг!