Трагічна елегія

Володимир Підпалий

Кажу: нагніться, трави!..
І слухняно
вони списи схиляють до землі…

І люди ходять легко, наче птахи,
щоб не топтати долі їх малі…

Кажу: братайтесь, люди!..
Зеленіють
оазами сухих пустель піски…

Ховаю швидше голову у плечі:
півнеба чорно вкрили літаки…