Елегія про минуще

Володимир Підпалий

Хіба скажу про те, як ночі
у червні повагом повзуть,
не менші дні мені пророчать
і передсвітків каламуть…

Хіба скажу про те, як слово
лише тебе одну шука,
мене ж уздрівши випадково,
тікає знов до словника…

Хіба скажу, що ти причина
моєї самоти… О, ні!..
То – все минуще… Он хлопчина
сусідський посміхнувсь мені…