Село батьківське – глушина,
Та живемо ми, як і всюди,
Як у людей, в нас далина,
І маєм стільки ж справ, як люди.
З Кремлем годинники свої
Звіряємо, як вся країна.
І чують ниви і гаї,
Як ллється
Пісня солов’їна.
Ось із такої
Глушини
Ти починаєшся, Росіє…
Ідуть, ідуть твої сини,
Хай доокола вітер віє!