Ой плачте так, як плакали діди
Над вавілонськими ріками!
Розорен храм, родини в нас нема –
Чужі знущаються над нами!
Ой плачте, люде! От її тріски…
Розбилася святая арфа Юди!
У тій землі, де Бог наш панував,
У тій землі панує ворог лютий!
Куди тепер ізраїль помандрує?
Чи ще сіонську пісню не почує?
Чи ще музика Юди задзвенить?
Чи ще вона нам серце звеселить?
Нещасний люду! Сирота народе!
Куди біжить він? Де він оддихає?
Ма притепень гніздо, лисиця – скоту,
Родину чоловік, – він і труни не має!