Кохавсь я тобою,
Як місяць водою,
Як сонце усходом,
Як роса травою.
Стан твій як тополя
На долині Юди;
Личко розцвітало,
Як кидарська рожа;
І уста рум’яні,
Краплі стільникові,
Викапали сласті
Жаркої любові.
І словами ніжно,
Сходняя дівчино,
Годувала серце,
Як млеком і медом.
В світі золотому
Божим Серафимом
Ти мені явилась,
Запашная квітко
Небесного раю!
Ти, як сонце, душу
Мені освітила,
Так, як ранок сяйний,
Розігнала тугу.
Споминаю, дівко,
Очі твої ясні,
Як озера світлі
Далекого краю.
Дівчино! В ті пори
Як мене хотілось
Утекти з тобою
За моря, за гори,
В ту далеку землю,
Де селяне другі,
Де година прошла
Воскресає знову…
З миром розлучившись,
Жили б ми з тобою!!
Де ти, моя радість?
Обізвись до мене!
Де ти, моє сонце?
Прогляни на мене!
Де ти, моє серце?
Пригорнись до мене?
Пригорнись до мене!
Прощай, моя мила,
Моя чорноока!
Доле моя, доле!
Ти моя морока!..