За Дніпром, за Дунаєм, за Волгою,
За горами, лісами й долинами,
І роки мої в пошуках линули...
Я шукала стежками забутими,
На дорогах, журбою закутаних.
Йшла вперед, хоч не раз спотикалася,
Та знайти його все сподівалася.
Час минав і була я знесилена,
Більше в щастя своє вже не вірила,
Відпочити в гаю зупинилася:
Не повірите — щастя з'явилося!
"За тобою, повір, все я гналося,
Вслід гукало, догнати старалося..."
То ж якщо ви теж щастя шукаєте —
Озирніться, його ви впізнаєте!"