приносив тільки сум'яття і біль"?..—
в якому запопадливім повіті,
хто сотворив цей вбогий водевіль?
Де ж ті зболені, сум'ятні, до кого
я був жорстоким?
Чом тепер вони
мої сліди збирають по дорогах,
де ми разом ішли…
Із-за стіни
минулих літ — де зникли їхні рани?
Не бачу ран! Ввижалися мені
вони колись.
Насправді ж — смійся, Йване! —
усі синці лиш на твоїй спині.