Країни є, не знані дотепер…
Ще можна дні свої віддать канапі, –
Жив-проживав такий-то і помер…
А є й такі, що до нудного скону
Не розуміють, хто вони такі,
І, книг морських перечитавши з тонну,
Не знають навіть назв материків.
Та є у нас усіх прикмета спільна:
Час промине, поменшає снаги, –
І зможе кожен позіхнути звільна,
Спокійно подивившись навкруги.