Іван

Петро Гришко

Івану доручили горобців ганяти,
Як просо прилетять клювати.
— Потягнеш, — кажуть, — грядка тут, не лан...
І до роботи приступив Іван
Небавом же канючити почав, усівшись на тину:
— Переведіть кудись. Я тут не потягну.
Життю своєму вже не рад...
Повірили. І доручили склад.

* * *

Тепер нікуди він не прагне
І потихеньку тягне.