Віктор і Валерія Скотина поспішили до дверей зустріти їх.
Сидячи в авто Ольга Калуцька нервово стукала пальцями по приладовій панелі, поки Дмитро Калуцький викручував кермо, виїжджаючи на засніжену, але вже почищену селищну дорогу. Вона раз у раз оберталася на дочку, яка сиділа на задньому сидінні в навушниках і комусь протяжно підспівувала, як вміла.
— Він – вбивця, Діма! Я виявила це відео в телефоні у Дашки, ти ж знаєш, що я час від часу перевіряю її телефон. Я не знаю, де вона взяла це відео, але автомобіль Андрія збиває десятирічну дівчинку і не просто збиває, а тисне туди-сюди, немов маніяк. Я бачила його машину тисячі разів, а півроку тому вона зникла, я ще гадала, яку нову тачку подарують цьому придурку. У новинах тільки й сурмили про звіра, який не залишив від нещасного малятка живого місця, але не назвали ні імен, ні прізвищ. Тільки розтрощений трупик на асфальті. А сьогодні я побачила у неї в галереї його машину і це моторошне відео. Діма!
Ольга істерично зашипіла, але чоловік боляче схопив її за зап'ястя.
— Замовкни, дура. Мені потрібен тендер, ясно тобі! — І вже з посмішкою додав голосно, повернувшись до дочки, — дівчатка, ми приїхали святкувати, з наступаючим Новим роком! Виходимо!
За п'ять хвилин до кінця.
Віктор Романович Скотина підняв чарку, до країв наповнену хріновухою, його улюбленим напоєм, який він дозволяв собі тільки по великих святах.
Його кардіолог радив йому перейти на легкі натуральні вина в невеликій кількості, а про сорокаградусні напої забути назавжди, аж надто сильно вони б'ють по серцю і по організму в цілому. Доктор також заборонив жирне і солодке, посадивши Скотину на овочі, зелень і відварну птицю. Віктор дійсно став виглядати краще, але найважливіше, він став себе краще почувати. Про каву він дійсно забув назавжди замінивши його китайським крупнолистовим зеленим чаєм і матчею, а потім зовсім збожеволівши, зайнявся йогою двічі на тиждень, строго за розкладом. Йому необхідно бути здоровим, сильним, молодим, вічним.
Все, чого він хоче – це влада, а для того щоб панувати, треба мати сили душити своїх ворогів не тільки чужими, а й власними руками. Після Нового року починається виборча кампанія, його кампанія, тому що у нього немає конкурентів, його господарі найсильніші, найбагатші, найвпливовіші і вони вже вирішили, що він, Вітя, буде тим, ким завжди мріяв стати.
Андрія він відішле знову вчитися або просто витрачати гроші, куди-небудь подалі, в Дубай, наприклад. Нехай там сидить, серед своїх побратимів по розуму, йому там веселіше буде. А порозумнішає років через десять, йому якраз тепле місце буде підготовлено, пристойна дівчина з поважної сім'ї і кар'єра в політиці.
Лерку він вижене через пару днів, спати з його сином у нього під носом, це сміливо. Нерозумно, але сміливо. Добре, що дітей спільних немає. І заповіт на неї не оформлено, все що у неї залишиться це сумочки та туфлі, яких у неї незліченна кількість. Нехай продає помаленьку, вівця тупа.
На старшу сестру і її чергового хахаля, яких Віктор завжди ненавидів однаково, він дивитися не міг. Йому було шкода Валю, в дитинстві, вона була йому, як мати. Коли їх здали в притулок після смерті батьків, які напилися до білої гарячки і закололи один одного кухонними ножами, Валя опікала і виховувала його, як свою дитину. Може тому своїх дітей у неї не було. Навіть коли він став рекетиром, а потім очолив перше угруповання, Валя по-материнськи вичитувала його, відмовляла і молилася про його здоров'я ночами.
Помічник сидів за столом біліше крейди, і пив, причому без тостів. Така поведінка зовсім не дивувало присутніх, навпаки, його мовчання і рясні вливання були сигналом, що ця людина теж іноді розслабляється, наприклад, перед Новим роком. Вітя відчув каяття, але рівно на секунду, застарий став його сердечний друг, хоча і молодше років на десять мінімум. Та й не можна зараз в такому забруднитися, його через лупу будуть переглядати, мало не рентгеном світити все життя, коли кампанія почнеться. Не можна.
Ось сусід-бізнесмен буде корисний, з ним після курантів можна і тендер обговорити і відкати.
Головне, що Еля завжди з ним, мудра, точна, швидка, як кидок кобри. Він ціпенів з нею, але виду не подавав. Все, що вона говорить, все збувається. Будь-які розрахунки на картах робить, все виходить, як її розклад скаже. Яке питання не постав, все бачить, все знає. Не красуня, не модель, не об'єкт пристрасті, а як заговорить, так йти хочеться за нею, і слухати, і гроші віддавати, аби слухати і слухати її потоки енергії і вібрації голосу, немов Всесвіт з ним говорить її голосом і ворота нескінченності перед ним відкриває.
У його тарілці лежала порція прозоро-золотистого, тремтячого з морозу холодцю, ложка олів'є з докторською ковбаскою і червоною ікрою, шматочки свіжого і свіжокопченого сала, хрусткий огірочок і кілька пір'їн зеленого, тепличного лука, вирощеного без нітратів у власній теплиці. Віктор Романович Скотина кашлянув і почав тост подяки року, що минав.
— Дорога сім'я, колеги, друзі! Цей рік став для нас для всіх черговим випробуванням на міцність духу, здатність триматися разом, долати перешкоди і згуртується перед лицем труднощів. Так, рік був не простим, але в той же час, багатим на події і нові знайомства, які переросли в міцну дружбу. Давайте подякуємо цьому року за те, що ми зустрічаємо зараз новий, світліший і щасливіший рік всі разом, живі і здорові! Ура! Прощавай, Старий рік!
Присутні за столом пожвавилися, голосно і не дружно попрощалися зі старим роком, випили і відразу оновили по другій. Закушували мовчки і з задоволенням, насолоджуючись поки ще відносно тверезими рецепторами смаків і запахів.
Другу чарку Вітя підняв і вимовив класичне: "Друга за друга!" Рясно і зі смаком закусивши, він налив третю чарку, але за жінок йому випити не вдалося, та й не любив він їх особливо останнім часом, перед третьою чаркою Віктор Романович Скотина помер.
Він важко захрипів і затих, а його божевільні очі так і залишилися відкритими, немов він хотів сам дізнатися, хто ж його вбив і подивитися вбивці в очі.
Свідки завмерли, скам'яніли, не вимовивши ні слова. У тарілці у Валерії була ложка олів'є, у сестри і її зятя тремтів холодець, Андрій пережовував сало після віскі, яке тануло в роті немов, масло, помічник вирішив пити хріновуху, як і любов всього його життя, а гості, всього потроху, прийняли те, що прийняв господар будинку в останні секунди його життя. Тільки Еля загадково посміхалася, викликаючи свого дядька та особистого адвоката Альберта Голдберга.
Через кілька годин після смерті депутата.
Вперше в житті ніхто з присутніх не слухав привітання президента, а після його пронизливої промови, бій курантів. Ніхто не відкривав шампанське і не запалював бенгальські вогні, допиваючи з келихів разом з шампанським попіл від загаданих, а потім за традицією спалених бажань. Ніхто не обговорював новорічну передачу, яка увірвалася веселощами відразу після бою курантів разом з найдорожчою проплаченою рекламою на державному каналі країни. Це все був фон. А на тлі всього вищезгаданого були дзвінки в поліцію, швидку допомогу, адвокатам, юристам, хтось навіть потурбував сімейного нотаріуса, який подумав, що це веселий новорічний розіграш.
Лера енергійно метушилася, роздаючи накази прислузі залишити ворота відкритими, зустрічати служби порятунку і провести в будинок. Андрій сидів на дивані зі склянкою віскі і з кимось розмовляв на підвищених тонах, закликаючи до совісті і погрожуючи нацькувати татового помічника. Сестра Валя з цивільним чоловіком, чомусь кинулися прибирати зі столу, але Валерія, рикнувши на родичку, веліла нічого не чіпати до приїзду поліції. Сусіди Ольга і Дмитро попросили місцевого охоронця провести Дашу додому на сусідню ділянку, а самі залишилися чекати поліцію, вони попередили господиню будинку і інших свідків, що якщо поліція захоче поговорити з дочкою, нехай робить це у них вдома, тому що дитина вже досить травмована і потребує консультації дитячого психолога. І тільки помічник поставивши лікті на стіл і закривши мужнє обличчя руками, гірко плакав, не соромлячись свого болю.
Галина Михайлівна Сірко займалася музикою все своє життя. Вона працювала викладачем в музичній академії, давала приватні уроки, іноді писала музику для відомих артистів, а також, грала на численних музичних інструментах. Її відео гри на скрипці, яке вона виклала в соціальну мережу на прохання своєї десятирічної дочки зібрало таку величезну кількість переглядів, що Галина Михайлівна в один момент стала місцевою знаменитістю з армією талановитих послідовників, здатних оцінити прекрасне і вічне. Серед блогерш, що дивують своєю дурістю і вакуумною порожнечею в голові, які поїдають плаценту і народжують дітей в прямому ефірі в антисанітарних умовах, що несуть в свою багатомільйонну аудиторію інформацію щодо життя і здоров'я дітей без належної медичної та університетської освіти, транслюють паразитарний спосіб життя, демонструють життя, яка відрізняється від реальності та інших лідерок думок, Галина Михайлівна несла в цифровий світ те, чого так не вистачає сучасній молоді, вічне мистецтво і красу справжньої музики.
Даша Калуцька була не просто підписницею Галини Михайлівни. Завдяки зв'язкам мами Олі і можливостям тата Діми, два рази на тиждень Даша приїжджала до Галини Михайлівни в приватному порядку, щоб займатися скрипкою і, відверто кажучи, за рік старанної роботи домоглася великих успіхів. Галина Михайлівна запропонувала Даші вступати до музичної академії і навіть взяла на репетицію великого концерту, де Даша була наймолодшою учасницею оркестру. Але горе, яке прийшло в будинок Галини Михайлівни, знищило все, все що було до цього судного, страшного дня. Десятирічна дочка Галини Михайлівни була збита на автомобілі на смерть. Дівчинку ховали в закритій труні, але Галині Михайлівні було вже все одно, після страшної новини, у неї стався серцевий напад, а після, тимчасове (лікарі обнадіювали чоловіка, як могли) божевілля.
Чоловік Галини Михайлівни ходив в поліцію, як на роботу, але ні машини, ні винного, так і не знайшли. А після того, як чоловік у розпачі хотів звернутися на телебачення з проханням знайти винного і покарати його, до нього додому прийшла поліція і чарівним чином знайшла прямо на порозі пакетик з наркотиками.