По старій дорозі
На скрипучім возі,
На чумацькім возі.
Мала Україна
У життя основі
Свій залізний корінь —
Серп, косу та шворінь,
Ще й велике діло —
Кремінь та кресало:
Іскорки летіли,
Темряву писали...
А степи довкола
У тумані спали,
А життя волами
Сірими ступало...
Ой чи знала ненька,
Що в її глибинах
Схована могутня
Сонячна лавина?
Що не вбога кобза,
Не вітри-буруни —
У степах заграють
Блискавичні струни!
Чи на гадці мала
Наша рідна матір,
Що підніме домну,
Як вулканний кратер!
Що розпалить домну,
А не піч горбату,
Зварить сталь могутню,
Сталь свою багату!
Що усім на подив
Зрине на орбіту —
Не по сіль, а зорі
Для нового світу!