На столі лежала велика, красива книга.
В ній писалося про Великого й Мудрого.
Особливо гарна була Титульна Сторінка.
На ній золотими літерами була написана назва книги. Під назвою намальовано мармуровий пам'ятник Великому й Мудрому, написано його ім'я, а з самого низу вставало намальоване сонце.
Загордилась Титульна Сторінка, каже:
— Усі інші сторінки — ніщо проти мене. У мені вся краса. Люди тільки тому й читають цю книгу, що перша сторінка така гарна.
Почула ці похваляння Остання Сторінка й каже:
— Хай прочитають люди й самі скажуть, що хорошого в цій книзі.
Приходили люди — ті, що вирощують хліб і створюють машини,— читали книгу й говорили:
— Титульна сторінка красива, а книга пуста.
І перестали відкривати книгу. Остання Сторінка й говорить:
— Про Великого й Мудрого і книга повинна бути мудра. Хай нікого не обдурює красива Титульна Сторінка.