Вишня на болоті

Володимир Нагорняк

Сторінка 2 з 5
Душа
 Прорветься зав'яззю вірша
 В майбутнє. Звідти нас побаче
 І гірко внуками заплаче.
 
                                 
                                — Ми — українці! Нас держава...
  — Кого ліпила  —  одержала!
                                — Вгодовано-безчесних лизунів...
                                Кричав аж, докричатись не зумів
                                Тебе з твоїх інвестиційних снів.
                                Залишимо оцей наш час Історії
                                Як грунт для самознищення. В самоіронії
                        
                                 Зло необхідне стало традиційним.
                         
                                 Програли всі душевні війни,
   Колись були й ми рисаками,
   Та оскотинились роками.
                                  І ми почуємо з Історії:
    "Суть довели до бутафорії!"
                                 
                                 — Яка найважливіша риса в тата?
                                 — Його зарплата.
                                 — Якщо ж його уменшиться зарплата?..
                                 — Не треба нам такого тата!
 
 


     

 

 

 1. Месія

 
 Це місто – монстр. З'їдає душу:
 Не обійма – в обіймах душе.
...Тут народився, — рідний, кажуть, дим,?
 Порівняно ще досить молодим
 
Прийшов на рідне попелище.
 
 Були місця й міста повище,
 Але рідніших, точно, не було.
 Спочатку – слово. А до слова
 Херсон прикрасила будова.
 Затим - небачені традиції! –
 На місто впали інвестиції.
 
 
 
— Мій занедбаний світлий краю,
Тобі розквітнути бажаю!
— І вже роблю – робить як знаю!
А що місцеві— Влада – рада:
Клює "верховна" дика правда;
Геть розваляли,  —  нижче й вище, —
На підприємствах вітер свище;
 
Прийшов на рідне попелище,
 
Як фенікс-птах, немов Месія;
Щоб відродилася надія,
Зерном-грошима в місто сіяв.
 
В липкі херсонські падало воно,
В безсовісні кишені падало зерно.


 

 

    2. Гнилі традиції

                          
                                  Історія тоді лиш має значення,
Коли майбутнє є її тлумаченням.
Як довго ця — з життя, не із підручника —
Крамольна  думка  м'яла мене, мучила:
                          
                              Губернії столиця – наш Херсон;
                         
                            Повіти – Миколаїв та Одеса;
Бо так потрібно стратегічно.
                             А у житті ніщо не вічне.
Коли ж гули вітри зустрічні, —
І в цьому також певний є резон, —
На них не йшов, їх обминав Херсон.
 
 
— Як розмовляти – так чи в телефон...
— Одеса, ось первинність, не Херсон!
— Що може він, вторинний твій Херсон?..
                              — Де бережуть, як дівчина невинність,
 (До економіки, культури, школи),
 Зі слів чужих зачовгану вторинність,
 З якої де не випустять ніколи?..
                          
                              Губернії столиця – не Херсон!
                         
                            Якби зустрітись довелося нам
З отими: "Гроші – вченим дикунам,
І як ті гроші розкрадаються – дивися!.."
                                 
                              Окремі факти— Стоп, уже – традиції,
Куди і ти вкладаєш інвестиції.


                                   3.Щербатий вибір

                      
                     "Або парад, або партквиток на стіл!" —
                     такою була перша реакція генсека
                     М.
1 2 3 4 5