Аліса зробила вигляд, що не помітила байдужості подруги, але трохи обложила свій запал і радість. Хоча тон Антоніни зменшив веселощі, Аліса швидко викинула цю думку з голови, приступивши до розповіді.
— А потім, уявляєш, він дістає з авто букет троянд, який я ледве підняти змогла, насилу до ресторану донесла.
— Ну а фотку-то хоч зробила?
— Ой, ні, — Аліса розгублено заплескала віями.
— А як Пашка на букет відреагував або ти сказала, що теж я подарувала? — Тоня розсміялася і взяла оливку з анчоусом тонкими пальцями, попередньо очистивши від дрібного пір'я маринованої цибулі.
— А я букет не взяла додому.
— Повернула йому назад? — Тоню якось неприємно веселила ця ситуація.
— Ні, просто букет залишився в машині, а я забула його взяти.
— Ага, а твій Саша забув тобі його віддати, повіз назад в магазин, здав за півціни, — Антоніна була сама собі неприємна, але вона не могла втриматися від єхидного сарказму і жартів, які були не зовсім доречні.
— Так, Тонь, буду йти додому, я дуже втомилася, чесно, всю ніч на ногах, ще й на роботі сьогодні дурдом, Михайлівна, ідіотка, на мене за запізнення накричала. Завтра робочий день, так що піду.
— Слухай, ну ти чого, образилася? Ліска? Знущаєшся? З тобою вже і пожартувати не можна? Дитячий садок.
— Ні, перестань, просто реально спати хочеться, очі просто злипаються. Ти йдеш?
— Ні, я ще залишуся, напишу одній людині, що я звільнилася. Хотів зі мною сьогодні зустрітися, але я через тебе все скасувала.
— Ну вибач, що хотіла поділитися з подругою своїми новинами.
— Не вибачу! — Тоня розсміялася і висунула язика. Аліса теж посміхнулася і нахилилася поцілувати подругу на прощання.
Аліса йшла з кафе з дивним настроєм. З одного боку їй треба було поділитися з найкращою подругою всім, що з нею сталося, а з іншого боку, вона шкодувала, що розповіла Тоні про побачення в найдрібніших подробицях. Не такої реакції вона очікувала і не з таким настроєм хотіла піти. Їй були неприємні жарти про букет, який дійсно Саша забув віддати, навіть не написавши їй навздогін, щоб вона повернулася. Інша справа вона б не взяла, Паша і все таке, а може бути і взяла б. Хто знає. Показала б своєму співмешканцю, що таке справжній чоловік, нехай хоч раз в житті побачив би, які квіти їй готові дарувати.
Аліса відчула, що Тоня їй позаздрила, вперше за недовгий час дружби. Адже некрасивою подругою завжди була Аліса, для якої приводили самотнього друга, щоб позбутися від баласту одним махом. У Тоні були і солідні, і багаті, і щедрі чоловіки, але одна справа, коли ти сприймаєш це як належне, а інше – вислуховуєш про успіхи своєї середньостатистичної подруги. Тим більше тоді в кафе, коли Олександр підійшов до їх столика, Антоніна перша простягнула йому руку для знайомства. Але відчувши, що відповідної реакції немає, спостерігала, як цей шикарний у всіх сенсах мужик фліртує з її Аліскою. Подрузі дуже сподобався Олександр, це було очевидно, як і те, що Олександру до красуні-подруги зовсім немає діла.
І ще, Аліса так і не зрозуміла, що робити з Пашею, у нього була розмова з Тонею о п'ятій ранку, а потім він каже, що не дзвонив. Подруга б ніколи її не підставила, якби Аліса її попередила, сказала, мовляв, скажи моєму дурневі, що я в повному відрубі від шампанського, Паша б повірив. А тут недобре вийшло. Ще й брехня таке, шите білими нитками.
Він знає, що я провела десь ніч. Десь, це не у подруги. Хоча вранці я сказала, що у подруги. Коротше, не зрозуміло що робити.
Але третє, і саме паскудне, що гризло Алісу, підточувало зсередини, викликало нудоту – це Саша. Точніше його повна відсутність за цілий день.
Аліса чекає його смс або дзвінка, нервово поглядаючи на телефон, перевіряє чи є зв'язок, навіть два рази перезавантажила телефон в надії на оновлення, але нічого не відбувається. А після розмови з Тонею і думок про те, що треба повертатися додому і щось говорити або не говорити цивільному чоловікові, Алісі стало так бридко на душі, що вона мало не розридалася.
Квартира була темною і порожньою. Паші вдома не було і дівчина полегшено зітхнула. Зараз вона щиро дякувала Паші, як ніколи. Який він молодець, затримався на роботі або з другом в новому пабі сидить, що відкрився прямо біля їх офісної будівлі. Зручно, всі співробітники після робочого дня завертають прямо туди, випити холодного німецького пива вприкуску з сушеної корюшкою, незалежно чекає їх хтось вдома чи ні. Вона була готова на відстані Павла навіть любити, з умовою, що більше ніколи не буде його бачити.
Аліса зняла каблуки і застогнала від задоволення. Мізинець на лівій нозі розпух до непристойності через нові черевички. Пластир, який вона приклеїла ще на роботі, давно сповз в носик туфлі, а на пальці, який повинен був захищати шматочок липкої стрічки, утворився величезний білий мозоль, він дозрів і налився соком, як шостий палець.
Намагаючись не дивитися на свої розбиті ноги, Аліса пройшлася в ванну кімнату, де ще вранці купалася повна віри, надії і любові. Ногу обпекло, як вогнем, ззаду на підйомі стопи шкіра була стерта до м'яса, а вона і не помітила, думаючи, що болить тільки мізинець.
Її життя зараз нагадувало її ноги, куди не доторкнися, скрізь боляче, як русалочці, яка страждала і терпіла біль через велике кохання. Аліса витерлася, наділа халат і дістала аптечку. Перекису немає, є спирт і знеболювальне, — дівчина залила рани дезінфектором і ковтнула таблетку. Майже добу на ногах і таблетка зробила свою справу, Аліса заснула прямо в халаті на дивані з дистанційним пультом в лівій і телефоном в правій руці.
Телефон пілікнул отриманим повідомленням, але Аліса вже не чула. Зараз її не розбудив би і звук корабельної ринди.
Їй снився важкий, похмурий сон, вона бігла по темних вулицях і не могла зрозуміти, де знаходиться її будинок, пізніше вона знайшла свої двері, їй відкрив незнайомець і сказав, що вона тут давно не живе. Аліса довго йшла, спочатку заходила до подруги, потім до бабусі, але скільки вона не дзвонила в дверний дзвінок, ні подруга, ні бабуся їй не відкрили своїх дверей. Аліса знову опинилася на темній вулиці і намагалася знайти в мобільному телефоні контакти знайомих і друзів. Її хтось гукнув. Високий, темний силует помахав їй рукою з іншого боку вулиці, вона бігла до нього, але чим швидше вона рухалася, тим далі ставала темна фігура, поки зовсім не зникла, розчинившись в непроглядній пітьмі.
Глава 7
Висока і пекуча, як справжня італійка, Тонечка Козирєва розбила серце багатьом представникам чоловічої статі. У садку за неї билися брати-близнюки зі старшої групи, в школі між теплицею і стадіоном старшокласники призначали розбірки за право запросити Козирєву в кіно, в університеті – студенти і викладачі, а вже працюючи разом з Алісою, вона запаморочила голову завідувачу кафедри Київського університету і провела з ним відпустку в Туреччині, незважаючи на дружину і двадцятирічну різницю.
Коли вона оголосила Алісі, що ведмедик (справжнє ім'я якого було Михайло), приїхав до неї на роботу, спустився на цокольний в "Дрімтурз" і купив у їх спільної подруги Анюти путівки до Туреччини, подруга вперше сильно посварилася зі своїм Пашею. Весь вечір Аліса ковтала сльози і шипіла на Кучкова, як розсерджена змія. А Тоня тим часом пакувала валізи, наспівуючи під ніс улюблений мотив.
Того вечора в сімействі Михайла Степановича Угорського теж були розбірки. Ця сварка була більше схожа на боротьбу титанів, ніж на сварку Кучкова зі своєю дівчиною-змією.
Іраїда Юріївна Угорська була жінкою вольовою, високою і великою. Її дід був зі знаменитого і давнього козацького роду, який брав своє коріння від самого Богдана Хмельницького, чим вона невимовно пишалася і згадувала на кожній лекції з історії.
Студенти ж склали свою історію, і єдине, на їхню думку, що Іраїда Юріївна взяла від діда, це його пишні, чорні вуса. Мало того, що дружина була викладачем, вона викладала в тому ж університеті, що і Михайло. Посприявши його призначенню на відповідальний пост, Іраїда контролювала судженого вдень і вночі пильно виглядаючи студенток, які на її думку, зарилися на Мишка.
Не пощастило молодій викладачці Наталії Зінчук, яка по дурості прийняла флірт колеги і відповіла взаємністю. Роман був стрімким, як рисак, на якому колись (за розповідями Іраїди) скакав її дід по запорізьких степах і просторах. Після ночі кохання з Михайлом в готелі "Пристань романтика", де, як виявилося у нього була дисконтна карта постійного клієнта, Зінчук викликали в деканат. Дурочку очікував неприємний сюрприз у вигляді дружини свого коханця. Іраїда Юріївна по-козацькому заламала відлаковану зачіску і гучним голосом вичитувала маленьку Зінчук, яка чорніла на очах. Того ж дня Наталя написала заяву за власним бажанням і пішла з їх життя назавжди.
Ніколи ще Іраїда не була так розбита, як в той вечір. Ніщо не віщувало біди. Михайло на роботі був чемний і галантний, він, навіть, не глянув у бік молодої математички, яка заходила сьогодні на кафедру в непристойно обтягуючій сукні. Він прийшов додому раніше і сміливо пройшов на кухню:
— Іраїда, я їду у відрядження на шість днів, сім ночей. Не чекай мене раніше десятого.
— Міша, ну що ти складаєш казки, на підвищення тобі летіти в наступному місяці всього на три дні. Зніми взуття і мій руки, вода для пельменів вже закипіла.
Михайло дуже любив пельмені, особливо з жирною двадцятип'ятивідсотковою українською сметаною або вершками. Ось чого було не відняти у Іраїди, так це її золотих рук, вона готувала, як богиня, якщо є такі богині кулінарії. Вона
могла приготувати будь-яку страву будь-якої кухні світу, купуючи відповідні продукти в спеціальних магазинах іноземних продуктів харчування і спецій. Дружина відгодувала двох синів за літо так, що на сімейних зборах одноголосно було прийнято рішення відправити підлітків в спортивний табір. Поки Максимчик і Дімочка потіли в таборі "Маяк" на стадіоні, вдома у мами і тата розігрувалася справжня шекспірівська трагедія.
— Я не буду пельмені. — Ледве чутно вимовив благовірний і ковтнув слину. По голодним очам дружина зрозуміла, що ось тепер дійсно все серйозно.
— Міша, що сталося?
— Я їду у відрядження, — зчепивши зуби промовив Михайло і рішуче вийшов з кухні.