Телефон зарядився повністю, коли сірий світанок підкрадався після божевільної ночі.
Віра розповіла, як втратила ключі, а телефон розрядився і вона по карті, як в стародавні часи, шукала дорогу по Чумацькому Шляху і по зірках. Обидва сміялися, хоча ще пару годин тому дівчина мріяла про самогубство, щоб ці катування колись закінчилася.
— Слухай, мені треба йти касу зводити, зміна закінчується. Єгор знехотя встав з барного стільця біля кавового апарату.
— Давай я тебе підвезу, — смілива і нова Віра сама здивувалася своїй прудкості.
— Так незручно, мені на Позняки, далеко.
— Які проблеми, у мене повний бак, навігатор і я сходила в туалет, — Вірі подобалося те, що вона відчувала, те що говорила. Вона так давно ні з ким не сміялася, що їй не хотілося прощатися з Єгором. Хлопець посміхнувся і зняв фірмову кепку.
— Ок, он змінник прийшов, почекай мене в машині хвилин десять.
Базікаючи по дорозі про все на світі, Віра і Єгор не помітили, як дісталися до його будинку.
— Спасибі, перший раз так з роботи приїжджаю, з комфортом і швидкістю. Круто. Тачка вогонь.
— Тобі спасибі. Ти мене врятував.
— Так перестань, у мене в нічну часто такі приїжджають. Наркоманки або просто бухі. Навіть сплять на стільцях, я не виганяю. Бачу, що дівки багаті, просто обдовбані. Нехай краще пару годин подрімають і по тверезому за кермо. А то і самі розіб'ються і людини зіб'ють. Ну ти не така! — схаменувся Єгор. — Хоча спочатку прийняв тебе за торчуху. Видок у тебе був ще той.
Обидва реготали, як божевільні. Прощатися першим ніхто не хотів.
— А тебе, напевно, дівчина чекає? Віра чомусь заздалегідь очікувала неприємну відповідь, сама не розуміючи, як зважилася на таке нетактовне питання.
— Розійшовся ось тиждень тому, не зійшлися характерами, я раніше працював офіціантом в ресторані "Маріско" в центрі, чула, напевно, один з найбільш елітних в Києві. Заробляв багато, бабки від чайових лилися рікою, шмотки і Туреччина для неї були, як нежить восени, а потім на мене недостачу по спиртачу повісили. Адмін, як щур, всю елітку нишком зі складу вивів, а потім назад же сам у себе закупив і так кілька разів. А директор його на одному з таких стрибків грюкнув, коли він знову склад порожнім зробив, а за накладними не встиг на витрату списати.
Директор рахує за документами ящики, а за наявністю нічого немає. Ось на мене і мого змінника двісті тисяч гривень і повісили. По сто косарів на брата. Скільки ми не доводили, не виправдовувалися, ніхто нас і слухати не захотів. Повезли по домівках з охороною, Я свої заощадження близько двадцяти відразу віддав, інші протягом півроку ще повинен віддати, попросив про відстрочку. А товаришеві не пощастило, він бабло від чайових не збирав, а на кокс і телиць спускав, коротше, зараз з паличкою ходить, одна нога так і волочиться.
У мене зміна з дванадцяти до дванадцяти в іншому ресторані два через два, тому у вихідні ще на заправці підробляю, щоб швидше борг віддати. Моя довго шукала заміну, я ще нею захоплювався, мовляв моя улюблена, вірна і в вогонь, і в воду, а вона просто в нікуди не хотіла йти. Ось минулого тижня знайшла і з'їхала. Такі справи, Вірочка.
— А я з одруженим мужиком сплю майже два роки. У нього дружина скоро народжує. Я від нього аборт зробила і тепер ніколи не зможу народити. Це він мені тачку вчора подарував, а я вночі поїхала за його будинком стежити, поспостерігати у вікна за ним і його вагітною дружиною. Ось такі справи, Єгор.
Віра не вірила своїм вухам, зараз вона сказала незнайомому хлопцеві, якого знала пару годин те, в чому не наважувалася зізнатися подумки навіть собі.
Єгор дивився на неї кілька секунд, потім нахилився і поцілував.
Глава 19
Віра не відштовхувала Єгора, але і не відповідала йому з тією пристрастю, на яку була здатна. Вона відчувала, що спостерігає за собою з боку, їй було цікаво, немов поцілунок з новим знайомим відкривав їй щось давно забуте, смак чужих губ, запах нового чоловіка, легка неголеність.
Телефон пілікнув смс-кою і Віра без особливих зусиль відірвалася від процесу.
"Кошеня, буду у тебе через годину, приготуй мені салат з йогуртом і сиром".
Дівчина почервоніла, як ніби батьки застали її за обнімашками з Дімою в рідному місті біля школи. Вона швидко надрукувала відповідь і винувато посміхнулася Єгору.
— Твій жонатик з'явився? — кивнув він у бік телефону.
— Еге ж.
Віра втратила до хлопця інтерес і подумки готувала салат і переодягалася. Година у Олега розтягувалася на дві, а то й на три. Зустрічі, дзвінки і божевільні, що доводять до божевілля, пробки частенько ламали графік, тому вона завжди поспішала зустріти свого чоловіка, не поспішаючи.
— Дякую, що підвезла мене. Залишиш мені свій номер? Може будеш нудьгувати одна вдома, спишемося і прогуляємося?
Залишивши номер і помахавши Єгору рукою, Віра поїхала додому. Вона заїхала в найближчий магазин елітних продуктів і купила грецький йогурт, свіжий сир, зелень, іспанське оливкове масло і слабосолене філе лосося, потім візок сам загорнув у відділ алкоголю, де Віра взяла п'ять різних сухих білих вин. Олег любив французьке, Віра взагалі дивувалася його глибоким пізнанням в області культури і життя цієї країни. Тому вона знайшла очима його улюблену марку і взяла пару пляшок.
Пакети були просто непідйомними і вона поставила їх біля під'їзду, щоб відкрити двері.
— Вірочка, я відкрию, — вона почула м'який голос сусідки.
— Спасибі, Тамара Іванівна, руки відриваються.
Біля ліфта дівчина витягла з пакету багет в паперовому пакеті і протягнула сусідці.
— Дитино, не треба, дякую. Дай Бог тобі здоров'я.
— На здоров'я. У моєму містечку мама часто пригощала сусідів свіжим хлібом. А я знаю тільки Вас, — Віра посміхнулася і натиснула на кнопку.
Олег був бадьорий і свіжий, як весняний ранок. Помивши руки, він по-хазяйськи шльопнув коханку по дупі і сів за стіл.
— А де йогурт? Я ж просив! Спеціально не в ресторан, а до тебе заїхав.
— Ой, вибач, милий, ось.
Дівчина дивилася на головного чоловіка всього свого життя зі щенячою відданістю. Махати хвостом було не обов'язково, достатньо було блискавкою принести тапки і повісити піджак на тремпель в коридорі.
— Ти залишишся? — боязка надія ще жевріла в її голосі, але було чутно, що вона очікує гіршого.
— Зараз так, на годину-дві. У мене зустріч о четвертій. Секретарка написала мені, що клієнти хочуть зустрітися в офісі, тому від тебе найзручніше.
— А на ніч? — Віра, як гумова качечка, стримувала сльози, але при будь-якому тиску могла бризнути істерикою в різні боки.
— Я не знаю, я зараз поруч з Арою. У неї останні тижні. Раптом що, а мене немає поруч, вона така смішна, як колобок.
Мабуть забувши, що він ділиться зворушливими подробицями сімейного життя з коханкою, Олег осікся і замовк.
Сьогодні вони займалися любов'ю механічно, мляво і буденно. Неначе Віра була не молодою коханкою, а надокучливою сварливою дружиною, яка вимагала виконання чоловічої активності у виконанні подружнього обов'язку.
Подумки коханець був далеко, можливо поруч з вагітною, смішною і дорогоцінною Аріною, яка ось-ось подарує нове життя їхній родині.
Віра бачила очі Олега, там була байдужість і холод, їй стало страшно і вона розридалася.
— Кошеня, що сталося, тобі боляче? — переляканий чоловік, нарешті, помітив сльози у коханки.
— Пробач, рідний, це мабуть нерви або ПМС. Я сьогодні погано спала вночі, — якщо врахувати, що всю ніч дівчина блукала по його селищу, заглядала у вікна, шпигувала за Арою, втратила ключі і цілувалася з хлопцем, якого підвезла з заправки, то вона ще непогано трималася.
Олег закурив і налив собі вина.
— Як тобі подарунок? Звикаєш? Подобається?
— Так! Улюблений, Олежик, це така казка. Сьогодні їздила в магазин. Обожнюю.
Чоловік задоволено посміхався і натягував штани. Він взяв телефон і почав відповідати на численні смс.
Віра сиділа в кутку, закутавшись в простирадло і спостерігала за коханцем.
— Вже їдеш?
— Так, треба ще одну пропозицію відправити, хочу залучити великого клієнта і продати наше програмне забезпечення. З банками ми ще не працювали, це новий банк на ринку, зараз він почне розвиватися, хочу зустрітися з генеральним, поки він ще молодий і прогресивний, а не зажратий кабан, якому все одно, як саме його свиня — скарбничка рубає бабло з населення.
Засміявшись над своїм жартом, він пройшов у коридор.
— Завтра буду цілий день в офісі, тому думаю, що заскочу до тебе в обід, напишу.
Чмокнувши коханку в лоб, яка стояла босоніж і в простирадлі, він красиво поправив ідеально скроєний піджак однієї з найпрестижніших фірм і відкрив вхідні двері.
Віра прошліпала в цьому ж простирадлі на кухню і відкрила ще одну пляшку вина. Вона довго стояла перед відкритим холодильником, прикидаючи, що взяти перекусити. Лосось здався їй ідеальним доповненням до вина і вона рішуче потягнула упаковку.
На кухні кричала музика і стояв дим, пошуковик Гугл покірно видавав "А я сяду в кабріолет", "Слухай, відвали", "Пошлю його на небо", "Викрала його, викрала" і улюблену "А може до біса любов".
Лосось готувався в духовці з травами і розмарином в рукаві з фольги, але поки Віра налагоджувала процес, друга пляшка теж спорожніла. Пісні в пошуковику вона почала забивати з помилками, злячись, що безглуздий інтернет дуже повільно обробляє її запити.
Духовка видала пікающій звук, що час приготування минув, і відключилася.
Віра забула про лосося, збираючи залишки салату шматочком багета, який не доїв Олег. Потім вона глянула на баночку йогурту, яким заправляла салат і їй здалося, що в білій масі щось копошиться.
Тремтячою рукою вона взяла ложку і вивалила йогурт в раковину. Дві чорні п'явки звивалися в кисломолочній масі, яка розтеклася по сріблястій поверхні. Віра відчула різку нудоту і вино разом з салатом підійшли до горла. Вона зрозуміла, що не добіжить до унітазу і вирвала все прямо в раковину.
Відкривши кран і відвернувши ручку гарячої води до упору, вона змивала сморід і кислоту від йогурту і від власної блювоти. П'явок не було, і нічого, щоб віддалено нагадувало живність в продуктах. Пар піднімався до стелі, як в лазні, бризки від окропу палили руки. Віра вимила милом раковину і випила крижаної води.
Руки тряслися. Вона подивилася на телефон і відкрила непрочитане смс.
"Це Єгор.