Тільки не кажіть, що Ви не бачили...
Стрепенулась десь його рука
І мене не там вона позначила.
Я учусь любити те, що є.
Те, що маю, те й назву прекрасним!
Часом навіть на сльозу проб'є,
Але ж та сльоза то — щастя!
Я живу в пейзажах Марчука,
Кожен день живу і не сумую.
Може, та всесильная рука
Щось хороше просто домалює?...