Тільки пам'ять вертає в минулі роки.
На світлинах отих усі лиця до болю знайомі,
Бо на них – наші всі незабутні випускники.
Приспів:
Промайнули літа. Не вернути їх більше ніколи,
На висках сивина – зла прикмета старої зими.
Тільки будемо ми вічно юними в матері школи,
Вічні учні її, вічні дочки і сини.
Де би нам віднайти ту маленьку чарівну скарбничку,
Щоб вернутись до школи хоча би на мить.
Я би смикнув тебе за русяво-злотисті косички,
А ти б мовила тихо: "Не смикай, бо дуже болить".
Приспів.
Нас кидало життя у нелегкі свої круговерті,
І кожен дорогу собі обирав.
У хвилину важку озивалися в кожному серці
Ті завітні слова, що нам вчитель казав.
Приспів.
Пролітають літа. Вже помало ми друзів втрачаєм,
Вже нема багатьох вчителів-прометеїв святих,
Та про них і про всіх ми завжди, кожен час пам'ятаєм,
Вони в наших ділах і у стукоті серця живих.