Слово

Вороний Марко

Настали ночі темні і глибокі,
І в тиші вогкій туляться сади.
Спадають німо в течію води
І листя, і зірки мільйони років.

Куди у тьмі не йди, не чутно кроків,
В таємній тиші губляться сліди…
А десь над вами села й городи,
Підводиться Господень зір стоокий.

Так ми життя хвилинне проживем,
Калейдоскоп одвічних наших тем
Розіб’ється об чорну тайну ночі.

Одно лишає нам хаос розлук:
В широкій ніжності відкриті очи
І Слово, роджене з блаженних мук.